Безмежна любов Божа до людей виявляє себе у найвеличнішому терпінні, найвеличнішому прощенні і найвеличнішій радості. Така любов на землі може бути порівняна лише з любов’ю материнською. Хто має більше терпіння у ставленні до якого б не було живого творіння на землі, ніж матір до свого чада? Чиє прощення переважає материнське? Чиї очі так плачуть від радості над грішником, що виправився, як очі матері над чадом своїм, котре виправилося? Материнську любов на землі, відтоді як існує земля, перевищив лише Господь наш Ісус Христос Своєю любов’ю до роду людського. Його терпіння простяглося від страшних мук на Хресті; Його прощення виливалося з серця і вуст Його навіть і з самого Хреста; Його радість за розкаяних була єдиною радістю, що осявала Його мученицьку душу протягом всього життя на землі. Тільки любов Божественна переважає любов материнську. Тільки Бог любить нас більше, ніж матір; тільки Він проявляє до нас більше терпіння, ніж мати; тільки Він прощає нам більше, ніж мати; і тільки Він радіє нашому виправленню більше, ніж мати.
У кого нема терпіння до нас, коли ми грішимо, той не любить нас. Не любить нас і той, хто не прощає нас, коли ми розкаюємось у гріхах. А найменше любить нас той, хто не радіє з нашого виправлення.
Терпіння, прощення і радість - три головні особливості Божественної любові. Вони є особливістю і будь-якої істинної любові – якщо взагалі існує якась інша любов, крім Божественної! Любов без цих трьох особливостей – не любов. І якщо ти щось інше назвеш любов’ю, це так само, як козу чи свиню назвати вівцею.
В притчі про блудного сина Господь наш Ісус Христос представив перед нами ікону істинної, Божественної любові, так виразно написану, що вона тріпотить перед нами так жваво, як цей світ, коли його після нічної темряви осяє сонце. Дві тисячі років не блякнуть барви на іконі цій, і ніколи не зблякнуть, доки існують люди на землі і любов Божа до людей. Навпаки, чим люди грішніші, тим живішою, яснішою, новішою виглядає ця ікона.
02.03.2024Читати далі
Багато хто з великих мужів дивується дівоцтву, і воно справді варте здивування, адже воно споріднене з ангелами, розмовляє з гірськими силами і властиве істотам безтілесним. Воно – світильник Святої Церкви. Воно перемогло світ, зневажило пристрасті, приборкало бажання і не долучилося до Єви. Воно віддалилося від скорбот, досягло чистоти і звільнилося від страждань, тому що на дівоцтво не простягається вирок, який свідчить: “Множачись, множитиму скорботу твою, коли вагітна твоя, а коли хворий, то народжуватимеш дітей, а потяг до твого чоловіка твій, і він пануватиме над тобою” (Бут. 3:16). Отже, дівоцтво справді гідне здивування як не поневолюване стяжання, як оселя свободи, як аскетична прикраса, як вища людська істота, як звільнене від необхідних страждань, як таке, що ввійшло разом із Христом-Нареченим у чертог Царства Небесного. Ось які і подібні до них прославлення дівоцтва. Але і чесний шлюб перевершує всякий земний дар, оскільки він – багатоплідне древо, вишуканий цвіт і корінь дівоцтва. Він – насадитель розумних і одухотворених гілок. Він – благословення на множення світу, утішитель роду, творець людської істоти і живописець Божественного образу. Він отримав благословення Господа і утримує собою весь світ. Він – супровідник Того, Кого він переконав олюднитися, бо може з відвагою сказати: Ось, я і діти, яких дав мені Бог. Зруйнуй чесний шлюб і не знайдеш цвіт дівоцтва, бо саме від шлюбу, а не від чогось іншого, ти збереш цвіт дівоцтва. Говорячи це, ми не вносимо ворожнечу між дівоцтвом і шлюбом, але висловлюємо здивування перед тим і іншим, як необхідними одне для одного. Оскільки Господь є Промислитель кожного з них, Він не протиставляє одне з них іншому, тому що і дівоцтво, і шлюб однаковою мірою причетні страху Божому. Адже без благочестивого страху Божого і дівоцтво нецеломудрене, і шлюб нечесний.
15.02.2024Читати далі
В цю Неділю треба прочитати рядове Євангеліє Неділі 31-ї — про зцілення сліпого (Лк., 93 зач.). Ред.
На світі є багато, надто багато речей, котрі людина або не вживає за призначенням, або зловживає ними.
Багато хто носить годинники на грубих ланцюжках – почнемо з цього – не через годинники, а через людей: щоб бачили, що у них є коштовності!
Багато хто тримає доглянутих коней і чудові екіпажі не тому, що їм треба багато їздити, а для здивування народу і на заздрість ворогам! О, сто разів жалюгідні ті, кому безсловесні коні і мертві колеса підносять авторитет!
Багато хто одягається непристойно не для того, щоб приховати свою відчайдушну наготу і захистити тіло від холоду і пилу, а щоб підкреслити свою красу. О, незавидна краса, котру суха трава і хутро звіра можуть настільки підкреслити!
Багато хто загромаджує свій дім золотим і срібним посудом та іншими непотрібними прикрасами, саме у такій кількості, щоб було що до самої смерті охороняти від злодіїв. О бідні брати, хіба ви не розумієте, що треба остерігатися найстрашнішого з усіх злодіїв, котрий цілковито пограбував і спустошив вашу душу? Якби ви так берегли вашу душу, як бережете ваші коштовності, душа ваша пережила б їх; а так коштовності ваші переживуть душу.
А що сказати про їжу і питво, дані Богом людям для підтримання тіла, а вживаються людьми на погибель і тіла, і душі?
І що сказати про язик, даний людям, щоб вони славили Бога, вчили і потішали одне одного, а вживається ними для богохульства, хвастощів, наклепу, чи для того, щоб гнівити і отруювати душі?
І що сказати про розум, даний людям, щоб вони прокладали шлях до Божественної істини, а використовується ними у якості посібника та раба усяких гріхів і пороків?
І ще: що сказати про серце людське, дане людям, щоб бути органом любові, органом споглядання Бога і миру духовного, а перетвореного ними на міхи усякої нечистоти: хтивості, сріблолюбства, гордості і ненависті?
10.02.2024Читати далі
Нема жодної заповіді Божої, котрої б люди не порушили, і нема жодної, котру б вони виконали без скарг і нарікань. І нема жодної заповіді Божої, котру б порушив Господь Ісус Христос, і нема жодної, котру б Він виконав зі скаргами і наріканнями. Все, що треба було Йому в Його земному житті пройти, зробити і витерпіти, Він пройшов, зробив і витерпів у цілковитому смиренні і покірності Отцеві Своєму Небесному. Тільки б нас навчити смирення і покірності! Тільки б нас надихнути на довготерпіння! Тільки б нам показати, що все, заповідане з небес, і можна, і треба виконати під всевидющим наглядом і керівництвом живого Бога.
Люди нарікають на бідність і на незнатність свого походження, хоча всі люди, в підсумку, - царського походження, від Царя Бога. А Він, єдинородний і улюблений Син Божий, ніколи не нарікав на те, що народився в овечій печері і не мав де прихилити голову.
Люди проклинають ворогів своїх, хоча найчастіше їх власний гріх зробив сусідів їхніми ворогами. А Він, безгрішний Агнець Божий, змушений був Немовлям біля Материнських грудей тікати у далеку країну від кривавого меча Іродового; І все ж Він не проклинав ворогів Своїх.
Люди бунтують проти влади і закону навіть тоді, коли не можуть самі з собою справитися. А Він, Законодавець всесвіту, підкорювався владі і закону, віддаючи кесареві кесареве (Лк.20:25).
Людям тяжкий піст, незважаючи на те, що навіть у найстрогіші дні посту їм дозволяється їсти хліб і овочі, і, незважаючи на те, що піст потрібен для очищення розуму і совісті. А Він, Пречистий, не маючи від чого очищувати Себе, добровільно наклав на Себе сорокаденний піст, піст без хліба, без овочів, без води.
Для людей мукою є молитва, і церковна, і келійна, хоча молитва є сходинами, що ведуть людину з пороху і свинства до Бога. А Він, Хто тілом стояв разом з іншими людьми на нижчому щаблі духовних сходів життя, а духом – незмінно на вищій, з радістю ходив у храм на молитву і проводив цілі ночі в усамітненні на молитві.
20.01.2024Читати далі
“Закон, маючи тінь майбутніх благ, а не сам образ речей”, сказав великий Павло (Євр. 10:1). Як живописці, дивлячись на першообрази, спершу легко позначають на дошці види предметів, що зображуються, а потім, склавши за правилами мистецтва різні фарби і покриваючи ними перші обриси, живописують уже предмети схоже зі зразками: так закон духу, дивлячись на блага, уготовані святим на небесах, як на якісь живі зразки і нетлінні предмети, спочатку через Мойсея і Старий Заповіт позначив тільки тінь цих благ, а потім через Христа і Новий Заповіт, використавши догмати благочестя і істини, як світлі і яскраві фарби, представив погляду найяскравіше зображення отих небесних і невидимих благ. До того ж, як первісний обрис предмета стає непримітним і ніби зникає, коли зображуване, за допомогою мистецтва і фарб, набуває повної своєї краси; так само як і зникають і знищуються тіні нетлінних речей, коли нарешті відкриваються самі їхні образи, самі блага, приховані нині на небесах. “Аще пророцтва, – каже Апостол, – скасуються, аще розум скасується. Бо від частки розуміємо, і від частки пророкуємо: коли ж прийде досконале, тоді те, що від частки, відміняється” (1Кор. 13:8-10).
“Древня мимоидоша, се биша вся нова” (2Кор. 5:17). Тіні й проутворення скінчилися. За благодаттю Духа й Апостольським Богомудрієм виблистали дійсні образи речей. Отже, від законних тіней перейдемо до світлої істини, “позаду забуваючи, – як навчає Божественний Павло, – в передня ж простягаючись, до пошани вищого поклику Божого” (Флп. 3:13-14), “нехай ми не будемо тоді немовлятами, що підвладні всякому вітру вчення”, щоб нам не говорити, не мислити і не міркувати по-дитячому, подібно до нерозумних і дитячих іудеїв, а щоб через духовне споглядання й виконання закону Христового “досягти досконалости в чоловіка, в міру віку Христового сповнення” (Еф.4 :13-14). Бо єдинородне Слово Боже для того втілилося, для того Бог Господь і з’явився нам Немовлям, щоб немовлячий і недосконалий розум наш зробити досконалим і мужнім. Той, Хто вищий за всіх істот, для того піддався законним очищенням і всім знаменним обрядам і постановам, для того перетерпів і восьмиденне обрізання, щоб, сплативши за нас законний борг, звільнити нас від усякого законного рабства й вивести з немовляти способу життя.
14.01.2024Читати далі
Не буває істинної мудрості без любові, а істинної любові – без мудрості. Мудрість без любові є мудрістю зміїною, себелюбною і отруйною; любов без мудрості – злива в той час, коли висохла земля очікує ласкавого дощику.
Яка невимірна мудрість Божа! І ніщо не зрівняється з нею у безмірності, крім любові Божої. Які великі мудрість Божа і любов Божа, явлені у створеній природі! І все ж вони є лише тінню мудрості і любові, які Бог виказав через Господа Ісуса Христа у справі людського спасіння. Наскільки явлені при Першому Творінні мудрість Божа і любов Божа! Але це мудрість створення того, кого не було, любов давати тому, хто не мав. Мудрість же, виявлена при Новому Творінні, є мудрістю лікування тяжко хворого, і любов при Новому Творінні є любов’ю самопожертви.
Ще раз, і ще двічі, і ще багато разів прочитайте Євангеліє Господа і Спаса нашого Ісуса Христа і напийтеся несказанної мудрості Божої і любові Божої. І ви відчуєте подвоєне і багато разів помножене здоров’я душі, і силу душі, і радість, і життя.
Господь приходить у світ, щоб світ зцілити, оновити, воскресити з мертвих. Як приходить? Приходить як Воєвода, перед Яким і за Яким ідуть війська. Воїнство небесне зібралося довкола Нього, попереду і позаду Нього. Можна подумати, ви побачите царського сина у шовках і порфирі, - а тут Немовля, народжене в овечій печері і спеленане в яслах волових!
Можна подумати, ви побачите генерала, біля дверей котрого підніметься ліс багнетів, що захищають його життя від вилазок зрадників і нападу ворогів. А тут – беззбройне і незлобливе Дитя, на Котрого відразу ж після Різдва царі земні і князі влаштували полювання, ніби на оленя.
Можна подумати, ви побачите царя у порфирі, що сидить у золотій колісниці, в супроводі блискучого почту вельмож. А тут – простий Ремісник, Котрий нечутно і без супроводу довго йде і по камінню, і по пилюці дорожній, і по порослим терням стежинам – здалеку, з самого Назарету до гирла Йордану, щоб схилити Свою голову під десницю Іоана Хрестителя і хреститися, як інші люди.
14.01.2024Читати далі
Коли вийшли волхви з Бифлеєму, явився ангел Господній Иосифові у двох снах, наказуючи йому, щоби з новонародженим дитям Ісусом Христом і Матір'ю його Пречистою Дівою Марією втікав до Єгипту, і там нехай будуть, поки не буде наказано йому знову повернутися, бо Ірод хоче шукати Дитя, аби погубити його. Иосиф же, вставши, взяв Дитя і Матір Його вночі і відійшов до Єгипту. Але спершу перед своїм до Єгипту відходом в Єрусалимі виконав все, що належить за законом Господнім, у церкві Соломоновій. Вже-бо сповнилися дні очищення Пречистої і Пренепорочної Богоматері, де ж і Симеон-старець зустрів Господа нашого, і Анна Пророчиця. Тоді, по сповненні писаного в Законі, пішов у Назарет до свого дому, це-бо каже Аука святий: "Як збулося все за Законом Господнім, повернулися в Галилею, в град свій Назарет". Це очевидно, що не зразу з Вифлеєму до Єгипту вирушили, але спершу до церкви Господньої, після цього до Назарету, тоді в Єгипет. Виявляє ж це і святий Теофілакт в тлумаченні на Матея, пишучи таке: "Питання: "Як Аука каже, що після народження, через днів чотирнадцять, Симеоном прийнятий бувши, відійшов Господь в Назарет. Тут же Матей говорить, що після повернення з Єгипту в Назарет прийде. Відповідь: "Знай-бо: те, що замовчав Матей, [те] Лука каже. Після народження зробив, як же Аука каже [тобто в Назарет пішов]. Матей же каже про те, що [вже] після того було, як до Єгипту втік і знову звідти повернувся [Він] і йшов до Назарету. В иншому ж не суперечать один одному, але Лука про прихід з Вифлеєму до Назарету говорить, Матей же — після Єгипту про прихід в Назарет оповідає" (Доти святий Теофілакт). По виході ж із церкви Господньої спершу до Назарету поспішили і те, що треба в домі своєму, не зволікаючи, влаштували. Тоді, взявши на дорогу потрібне, вночі, щоб не довідалися сусіди, що навколо жили, поспіхом вирушили до Єгипту. Взяли ж зі собою задля послуження і Якова, сина Иосифового старшого, нареченого пізніше братом Божим. Як же оповідає Трифолог, жовтня двадцять третього, де ж співається таке: "Той, що по плоті Господнім бажанням премудрим братом виявився, і учнем, і самовидцем божественних таїнств, втікаючи з ним і в Єгипті бувши з Йосифом, Матір'ю ж Ісусовою, з ними ж молися за спасіння наше". Звідси-бо зрозумілим є, що і Яків супроводжував їх, коли втікали до Єгипту, служачи їм у дорозі. Втікав же Господь до Єгипту, щоб показати, що людиною є справжньою і тілом, а не духом і привидом. Оце Єфрем святий: "Якщо б не був плоттю, кого б взяв Йосиф, втікаючи до Єгипту, щоб навчити нас втікати від гніву і люті людської, а не протистояти з погордою?" Таке Золотоустий: "Втікаючи ж, Господь вчить нас місце давати люті [тобто: втікати від людської люті], і якщо-бо Всемогутній втікає, то так вчить нас, гордих, уникати небезпеки. Ціль втечі Господньої до Єгипту і та, щоб очистити Єгипет від ідолів." І як же каже святий Лев-папа: "Щоб не без того краю приготувалося незвичайної жертви таїнство, у ньому ж спершу заколення Агнця, спасенне Христа знамення, і Пасха Господня мала прообраз". До того ж хай і пророцтво Ісаїне сповниться таке: "Це Господь сидить на хмарі легко, і прийде в Єгипет, і потрясуться всі рукотворні єгипетські [ідоли] від лиця Його". Тут під хмарою святий Амвросій розуміє Пречисту Діву, яка на руках своїх Господа в Єгипет принесла. І падали ідоли богів єгипетських. Легка ж є та хмара — Пречиста Діва, бо ні єдиним яким-небудь гріхом, чи плотською похіттю, чи пізнанням подружнього тягаря не обтяжена.
08.01.2024Читати далі
У ті дні володів землею кесар Август. Його єдиноначальність на землі була образом Божої єдиноначальності в обох всесвітах: духовному і матеріальному. Багатоголовий змій влади, що від самого гріхопадіння отруював народи землі, залишився тільки з однією головою. Всі відомі народи і племена земні підкорювалися владі Августа безпосередньо чи опосередковано, чи лише сплачуючи йому свій податок, чи визнаючи римських богів і римських чиновників. Боротьба за владу на деякий час стихла, і єдиновладарювання світом було повністю в руках кесаря Августа. Над ним не було ні людини, ні бога. Бо і сам він був проголошений богом, і його зображенню люди приносили жертви: закланних тварин і пахощі. Від початку світу жодна смертна людина не досягала більшої могутності, ніж кесар Август, котрий, не маючи супротивників, володів цілим світом. І, воістину, з початку світу людина, створена живим Богом, не спускалася на таке дно ницості і відчаю, як тоді, коли стала обожнювати римського кесаря, людину з усіма немочами і слабкостями людськими, недовговічного, як верба, із шлунком, кишками, печінкою та нирками, які через кілька десятків років перетворяться на червивий сморід і бездиханний прах; врешті, людину, статуї котрої по всій імперії пережили його, його силу і його імперію.
07.01.2024Читати далі
Той, хто з покірністю і смиренням приступить до Господа Ісуса Христа, той ніколи більше не захоче з Ним розлучитися.
Перші вправи новобранців війська Христового – це вправи в покірності і смиренні.
З послуху і смирення починається новий світ, нове творіння, нове людство. Старий світ знехтував покірність Богові і смирення перед Богом, і тим зруйнував міст між землею і небом. Духовний будматеріал для відновлення цього мосту – насамперед, покірність і смирення.
Доки Адам був багатий на покірність і смирення, він ледве міг розрізнити свій дух і Дух Божий, свою волю і волю Божу, свої думки і думки Божі. Він не міг ні відчувати, ні бажати, ні думати нічого такого, що не було б у Богові і від Бога. Як ангели Божі, так і Адам стояв безпосередньо наближений до Бога і з безпосереднього наближення споглядав Праджерело світла, мудрості і любові. Живучи всередині самого сонця, не мав він потреби розпалювати яку-небудь свою свічку. Його свічка всередині сонця не горіла б і не світила.
Але коли Адам порушив покірність і втратив смирення – а їх завжди втрачають чи досягають одночасно, тоді його безпосереднє спілкування з Богом було перерване, міст зруйнований, і він впав у страшну пітьму та гнилу сирість, в якій змушений був сам собі світити своєю свічкою, все-таки даною йому з милості Божої, коли правда Божа вигнала його з Раю. Тоді він не тільки почав відчувати різницю між собою і Богом, між своєю волею і волею Божою, своїми почуттями і почуттями Божими, своїми думками і думками Божими, не лише став відчувати і усвідомлювати цю різницю, але ледь-ледь, в рідкісні години просвітління, міг помітити богоподібність свою.
06.01.2024Читати далі
Великого чудотворця, помічника швидкого, і заступника перед Богом надзвичайного, святителя Христового Миколая виростила Ликійська земля в граді, що називається Патара, від чесних, благородних, правовірних і багатих батьків. Батько його був на ім’я Теофан, мати ж Нона. Ця благословенна двійця, що в законному шлюбі благочесно перебувала, всіляким же прикрашала себе доброчестям. За богоугодне життя своє, багато ж милостинь і велику добродійність сподобилися витворити святу віть, самі будучи коренем святим, і немов дерево, посаджене при витоку вод, дало плід свій у свій час. Народивши ж божественного цього отрока, нарекли його ім’ям Миколай, що означає «перемога»: справді-бо він над злом перемогою виявився, коли Бог так благоволив, і на спільну світові користь.
19.12.2023Читати далі
