В одному з палестинських монастирів жив старець, прикрашений доброзвичайністю життя та розсудливістю слова. Ім’я того старця було Зосима. Він пройшов усі подвиги монашого життя і зберіг усі правила, що їх передали досконалі іноки. Те все чинячи, ніколи не минав він нагоди повчитися божественних слів, отож чи лягав, чи вставав, чи працював, чи їв – безперестанно співав Богові. Прийшовши змалечку в монастир, до п’ятдесяти трьох років добре подвизався в ньому. А тоді збентежили його помисли, буцім він у всьому вже досконалий і не треба, щоби хтось його повчав. Отож подумав він: «Чи є на землі монах, який міг би повчити мене для моєї користі або показав мені подвиги, яких я не звершував? Чи знайдеться в пустелі хтось, чиї діла перевершили б мої?»
Коли старець це подумав, з’явився йому ангел і прорік: «О Зосимо, подвизався ти добре, наскільки спроможна подвизатися людина, добре пройшов подвижницьке життя, та нема такої людини, що була б досконалою, бо подвиг, який чекає попереду і якого ти не знаєш, більший від того, що вже позаду. Щоб довідатися тобі, скільки є доріг до спасення, вийди зі своєї землі, як Авраам – преславний патріарх, та йди в монастир, що на річці Йордан».
04.04.2020Читати далі
Херувими святи
Архангели святи
Чудъ невидимый
Днесь ся славимый
Ахъ, ахъ зѣло,
Вельми цѣло
Удивишася!
07.01.2020Читати далі
Різдво Христове. Ікона з Трушевич. сер. 16 ст.
Вам відомо, яка велика радість, і яке багаточисленне буває зібрання народу в той день, коли святкують народження царя земного. Як вожді і начальники, так всі воїни, одягнувшись у шовкові одежі, підперезані дорогими, золотом сяючими, поясами, поспішають тоді в блискучій пишноті постати перед своїм царем. Бо вони знають, що радість царя збільшиться, коли він побачить особливу красу їх оздоблення, і що він тим більше веселитиметься, чим більше вони виявлять старання під час його торжества (цар, як людина, не дивиться на серце і судить про відношення до себе по одній лише зовнішності: і тому, хто більше любить царя, той і одягається тоді в ясновельможні одежі).
06.01.2020Читати далі
Усякий празник і всяке діло Господа нашого Ісуса Христа – нам, вірним, спасення і похвала. Та похвала похвал – хрест; та празників празник – коли Пасха наша, Христос, принесений у жертву (1 Кор. 5, 7), краще ж сказати, коли повстав із мертвих Агнець Божий, який світу гріх забирає (Йо. 1, 29). Пасха – цариця і владичиця над празниками.
Однак і решту празників святі та гідні пошани й, різнячись між собою у славі, сяють світлом Божества. Достойним же способом почитає і вірно святкує їх ревнитель заповідей Божих. А нечисті й осквернені гріхами і в празник не святкують. Прекрасний і Боговгодний празник – покаяння зі сльозами, утримання від гріхів, пізнання Бога і гаряче бажання вічних благ. Коли так празнують – і на небесах буває радість, і Церква веселиться й ликує та скликає всіх праведних, кажучи: радуйтеся зі мною, бо цей мій син був мертвий гріхами, і ожив покаянням (Лк. 15, 24).
26.09.2019Читати далі
Господь, що живе на небесах, бажаючи з'явитися на землі та з людьми пожити, уготував спершу на ній місце поселення слави своєї — пречисту Матір свою: так звичайно діють царі, коли хочуть прийти в якесь місто, то готують передусім собі в ньому палац для пробуття. А що палаци земних царів зводяться премудрими митцями із коштовних речей, на найвищому місці, красніші й просторіші від інших людських жител, так і в небесного Царя слави палата творитися має. У Старому Заповіті, коли захотів Бог жити у Єрусалимі, збудував йому Соломон храм премудрим митцем Хірамом, що був повен мистецтва, і розуму, і знання, як робити будь-яке діло, створив же з речей найдорожчих, від виборного каміння з дерев добропахучих кедра та кипариса, що їх привозили з Ливану, і з чистого золота на найвищому місці, на горі Морія. І найоздобнішим, бо створив херувимів на стінах, дерева усілякі та квіти. Мав же простір той храм такий, що не тіснилося б у ньому й багато людей ізраїльських, і прийшла в нього слава Господня у вогні і в хмарі і, одначе недостатній той храм був до вміщення в себе невмістимого Бога: "Соломон збудував йому дім. Але не в рукотворнім Всевишній живе... Який мені дім ви збудуєте, — говорить Господь, — або місце яке для мого відпочинку?" Благозволив отож у початку своєї благодаті, щоб нерукотворний створився храм — пречиста, преблагословенна Діва Марія.
20.09.2019Читати далі
Києво-Печерська ікона Успіння Пресвятої Богородиці
Колись ми возвеличили дівственну скинію Богоматері, нині ж заспіваймо пісню погребальну. І нехай ніхто не дорікає мені за те, що взявся за справу, що перевищує мої сили, бо склав я це слово зі смиренням, згідно з даною мною обіцянкою. Нехай також ніхто не дивується, якщо слово буде містити в собі щось відоме лише небагатьом. Отже, явився до гробу Божої Матері незліченний лик богоносців і всі чини смирних Сил, невидимо злетівши з висоти, зібралися на дивне видовище. Богонатхненні душі святих, яких книга Пісня Пісень в духовному сенсі називає дівами (П.п 1,2), були також там, складаючи хори навколо ложа, бо пристойно було, щоб богоугодні душі усопших були присутні при Цариці єства, передували Її переходу, супроводжували Її урочистою ходою і співали пісні на Її відхід.
Відкрито лежало сяюче світлом тіло Богородиці, те, яке вмістило всю повноту богоначального Слова, яке, будучи видиме на ложі, обгорнуло все творіння пахощами мира.
27.08.2019Читати далі
Нива веселить нас жнивами, виноградник – плодами для споживання, а Писання – життєдайним вченням. Але в один лише час року бувають на ниві жнива і в один лише час року у винограднику збирається виноград; Письмо ж, коли читається, завжди виділяє життєдайне вчення. Нива після закінчення жнив не та вже, що була раніше; виноградник, після збору винограду втрачає свою ціну, в Писанні ж щодня збираємо жнива, і не бракує в ньому колосків для дослідників; щодня збираємо виноград, і грона надії, які знаходимо в ньому, не вичерпуються.
18.08.2019Читати далі
Стихи:
Всяке диханння Духа Господнього нехай славить,
Силою Його розорилася зухвалість лукавих духів.
Того ж дня, у понеділок П’ятдесятниці, здійснюємо святкування Самому Всесвятому, Животворящому і Всемогутньому Духу, Одному з Трійці Богові, що рівночесний і єдиносущний Отцю і Сину, і з Ними разом прославляється. У самий день П’ятдесятниці Він сутнісним чином зійшов на апостолів у світлиці, де ті перебували, і опустився на кожного з них у вигляді вогненних язиків (див. Ді 2,1-3).
16.06.2019Читати далі
Зрозуміло, що холодне виконання заповідей Церкви, регулярність в справах, що встановлюється обачливим розумом, справність, статечність і чесність в поведінці ще не є вирішальними показниками того, що ми живемо істинно християнським життям. Все це добре, але оскільки не носимо в собі духу життя з Христом Ісусом, не маємо ніякої перед Богом ціни. Такі справи будуть тоді ніби бездушні істукани.
І годинник хороший працює справно; але хто скаже, що в ньому є життя? Так і тут. Ця доброчесність поведінки найбільше може приводити до помилок. Істинне його значення залежить від внутрішнього настрою. Як, утримуючись зовні від справ гріховних, можна живити до них прихильність або насолоду від них в серці, так само, роблячи справи добрі зовні, можна не мати до них прихильності сердечної. Тільки істинна ревність і добро хоче здійснити у всій повноті та чистоті, і гріх переслідує до найменших його відтінків. Першого шукає вона, як насущного хліба, з останнім чинить, як з ворогом смертельним.
23.01.2019Читати далі
Місяця вересня в 24-й день
Коли святі апостоли Павло та Варнава, що благовіствування світу носили, прийшли до Іконії і пробували в Онисифора, його ж бо Павло в Посланні до Тимофія згадує, кажучи: "Хай Господь подасть милосердя Онисифоровому дому, бо він часто мене підкріпляв і кайданів моїх не соромився", тоді багато людей учення їхнє послухавши і бачачи від них бутні знамення та чудеса, увірували в Господа нашого Ісуса Христа. В домі ж бо Онисифоровому пробуваючи, часто в синагоги входили і як у домі, так і в синагогах дерзновенно слово Боже говорили, приводячи людей до спасительної путі і до віри в Ісуса Христа, про що пишеться в Діях: "І трапилося, що в Іконії вкупі ввійшли вони (тобто Павло та Варнава) до синагоги юдейської і промовили так, що безліч юдеїв й греків увірували" Достатній же час пробувши, дерзаючи, про Господа освідчували словом благодаті своєї і подавали знамення й чудеса, чинені руками своїми.
07.10.2018Читати далі
