Єпископ Микола Сербський (Велімірович) – Євангеліє про справжнього і показного богомольця (Неділя про митаря і фарисея)

Один чоловік прийшов у ліс, щоб вибрати дерево на дошки. І побачив він два дерева, що стояли поруч. Одне було гладеньке і пряме, але з гнилою деревиною всередині. Друге зовні було шорстким і непоказним, але із здоровою серцевиною. Зітхнув чоловік і сказав сам собі: «На що мені це гладеньке і високе дерево, раз воно гниле і на дошки не годиться? Те, друге, хоч і шорсткувате  і непоказне, але, принаймні, всередині здорове; і якщо я трішки більше попрацюю над ним, воно цілком може згодитися на дошки для мого дому». І, не довго думаючи, він вибрав друге дерево. 

Так і Бог з двох людей вибере для дому Свого не того, хто зовні виглядає праведним, але того, в кого серце сповнене здорової правди Божої.

Не милі Богові гордовиті, чиї очі безперервно звернені до неба, в той час, як серця сповнені землею; але милі Йому смиренні і лагідні, чиї очі спущені до землі, а серця сповнені небом. Творець людей більше любить, щоб люди перерахували Йому свої гріхи, а не свої добрі справи. Бо Бог є Лікар, Котрий поспішає до постелі кожного з нас і питає: «Що тебе болить?». Мудра та людина, котра скористається присутністю Лікаря і розкаже Йому про всі свої хвороби і немочі; і недалекоглядний той, хто, приховуючи свої хвороби і немочі, похвалиться перед Лікарем своїм здоров’ям. Ніби лікар відвідує людей через їх здоров’я, а не через їх хвороби! «Зло – грішити, - говорить мудрий Золотоуст, - але тут можна допомогти; однак грішити і не говорити про це є найбільшим злом, бо тут допомогти неможливо». 

Тому будьмо мудрими і, стаючи на молитву до Бога, будемо стояти як перед найкращим і наймилостивішим Лікарем, котрий турботливо і з любов’ю питає кожного з нас: «Що тебе болить?» Розкажімо Йому, не зволікаючи, про свої хвороби, свої рани, свої гріхи. 

24.02.2024Читати далі

Єпископ Микола Сербський (Велімірович) – Євангеліє про розкаяного Закхея (Лк., 94 зач., 19:1-10).

В цю Неділю треба прочитати рядове Євангеліє Неділі 32-ї — про розкаяного Закхея (Лк., 94 зач.). Ред.

Хто хоче побачити Христа, духом повинен піднятися високо над природою, бо Христос вищий від природи. Високу гору легше побачити з пагорба, ніж з рівнини. Закхей був малого зросту, але, сповнений бажання побачити Христа, виліз на високе дерево. 

Хто хоче зустрітися з Христом, повинен очиститися, бо зустрічається із Святим Святих. Закхей був забрудненим сріблолюбством і жорстокосердям, але, зустрівши Христа, поспішив очиститися покаянням і ділами милосердя. 

Покаяння є залишенням усіх шляхів розпусти, якими ходили ноги людини, її думки і бажання, і навернення на новий шлях, шлях Христа. Але як покаятися грішній людині, коли вона у серці своєму ще не зустрілася з Богом і не посоромилася себе? Перш ніж малорослий Закхей побачив Христа очима, він зустрівся з Ним у серці своєму і посоромився усіх шляхів своїх. 

Покаяння є болем від самообману, яким грішна людина довго себе заколисувала, довго-предовго, а саме – до тієї миті, поки не відчула болю від самообману. Але сам цей біль веде до відчаю і самогубства, якщо з ним не пов’язаний сором і страх Божий. Лише тоді цей біль від самообману не згубний, а цілющий. Блаженний Августин спершу відчув згубний біль від самообману, що убив би і душу його, і тіло, якби його швидко не наздогнали сором та страх Божий. 

18.02.2024Читати далі

Святитель Амфілохій Іконійський – Слово на Стрітення Господнє.

Багато хто з великих мужів дивується дівоцтву, і воно справді варте здивування, адже воно споріднене з ангелами, розмовляє з гірськими силами і властиве істотам безтілесним. Воно – світильник Святої Церкви. Воно перемогло світ, зневажило пристрасті, приборкало бажання і не долучилося до Єви. Воно віддалилося від скорбот, досягло чистоти і звільнилося від страждань, тому що на дівоцтво не простягається вирок, який свідчить: “Множачись, множитиму скорботу твою, коли вагітна твоя, а коли хворий, то народжуватимеш дітей, а потяг до твого чоловіка твій, і він пануватиме над тобою” (Бут. 3:16). Отже, дівоцтво справді гідне здивування як не поневолюване стяжання, як оселя свободи, як аскетична прикраса, як вища людська істота, як звільнене від необхідних страждань, як таке, що ввійшло разом із Христом-Нареченим у чертог Царства Небесного. Ось які і подібні до них прославлення дівоцтва. Але і чесний шлюб перевершує всякий земний дар, оскільки він – багатоплідне древо, вишуканий цвіт і корінь дівоцтва. Він – насадитель розумних і одухотворених гілок. Він – благословення на множення світу, утішитель роду, творець людської істоти і живописець Божественного образу. Він отримав благословення Господа і утримує собою весь світ. Він – супровідник Того, Кого він переконав олюднитися, бо може з відвагою сказати: Ось, я і діти, яких дав мені Бог. Зруйнуй чесний шлюб і не знайдеш цвіт дівоцтва, бо саме від шлюбу, а не від чогось іншого, ти збереш цвіт дівоцтва. Говорячи це, ми не вносимо ворожнечу між дівоцтвом і шлюбом, але висловлюємо здивування перед тим і іншим, як необхідними одне для одного. Оскільки Господь є Промислитель кожного з них, Він не протиставляє одне з них іншому, тому що і дівоцтво, і шлюб однаковою мірою причетні страху Божому. Адже без благочестивого страху Божого і дівоцтво нецеломудрене, і шлюб нечесний.

15.02.2024Читати далі

Єпископ Микола Сербський (Велімірович) – Євангеліє про сліпого Вартимея (Лк., 93 зач., 18:35-43).

В цю Неділю треба прочитати рядове Євангеліє Неділі 31-ї — про зцілення сліпого (Лк., 93 зач.). Ред.

На світі є багато, надто багато речей, котрі людина або не вживає за призначенням, або зловживає ними. 

Багато хто носить годинники на грубих ланцюжках – почнемо з цього – не через годинники, а через людей: щоб бачили, що у них є коштовності!

Багато хто тримає доглянутих коней і чудові екіпажі не тому, що їм треба багато їздити, а для здивування народу і на заздрість ворогам! О, сто разів жалюгідні ті, кому безсловесні коні і мертві колеса підносять авторитет!

Багато хто одягається непристойно не для того, щоб приховати свою відчайдушну наготу і захистити тіло від холоду і пилу, а щоб підкреслити свою красу. О, незавидна краса, котру суха трава і хутро звіра можуть настільки підкреслити!

Багато хто загромаджує свій дім золотим і срібним посудом та іншими непотрібними прикрасами, саме у такій кількості, щоб було що до самої смерті охороняти від злодіїв. О бідні брати, хіба ви не розумієте, що треба остерігатися найстрашнішого з усіх злодіїв, котрий цілковито пограбував і спустошив вашу душу? Якби ви так берегли вашу душу, як бережете ваші коштовності, душа ваша пережила б їх; а так коштовності ваші переживуть душу. 

А що сказати про їжу і питво, дані Богом людям для підтримання  тіла, а вживаються людьми на погибель і тіла, і душі?

І що сказати про язик, даний людям, щоб вони славили Бога, вчили і потішали одне одного, а вживається ними для богохульства, хвастощів, наклепу, чи для того, щоб гнівити і отруювати душі?

І що сказати про розум, даний людям, щоб вони прокладали шлях до Божественної істини, а використовується ними у якості посібника та раба усяких гріхів і пороків?

І ще: що сказати про серце людське, дане людям, щоб бути органом любові, органом споглядання Бога і миру духовного, а перетвореного ними на міхи усякої нечистоти: хтивості, сріблолюбства, гордості і ненависті?

10.02.2024Читати далі

Єпископ Микола Сербський (Велімірович) – Субота після Богоявлення. Євангеліє про перемогу над спокусами (Мт., 7 зач., 4:1-11)

Нема жодної заповіді Божої, котрої б люди не порушили, і нема жодної, котру б вони виконали без скарг і нарікань. І нема жодної заповіді Божої, котру б порушив Господь Ісус Христос, і нема жодної, котру б Він виконав зі скаргами і наріканнями. Все, що треба було Йому в Його земному житті пройти, зробити і витерпіти, Він пройшов, зробив і витерпів у цілковитому смиренні і покірності Отцеві Своєму Небесному. Тільки б  нас навчити смирення і покірності! Тільки б нас надихнути на довготерпіння! Тільки б нам показати, що все, заповідане з небес, і можна, і треба виконати під всевидющим наглядом і керівництвом живого Бога.

Люди нарікають на бідність і на незнатність свого походження, хоча всі люди, в підсумку, - царського походження, від Царя Бога. А Він, єдинородний і улюблений Син Божий, ніколи не нарікав на те, що народився в овечій печері і не мав де прихилити голову.

Люди проклинають ворогів своїх, хоча найчастіше їх власний гріх зробив сусідів їхніми ворогами. А Він, безгрішний Агнець Божий, змушений був Немовлям біля Материнських грудей тікати у далеку країну від кривавого меча Іродового; І все ж Він не проклинав ворогів Своїх.

Люди бунтують проти влади і закону навіть тоді, коли не можуть самі з собою справитися. А Він, Законодавець всесвіту, підкорювався владі і закону, віддаючи кесареві кесареве (Лк.20:25).

Людям тяжкий піст, незважаючи на те, що навіть у найстрогіші дні посту їм дозволяється їсти хліб і овочі, і, незважаючи на те, що піст потрібен для очищення розуму і совісті. А Він, Пречистий, не маючи від чого очищувати Себе, добровільно наклав на Себе сорокаденний піст, піст без хліба, без овочів, без води.

Для людей мукою є молитва, і церковна, і келійна, хоча молитва є сходинами, що ведуть людину з пороху і свинства до Бога. А Він, Хто тілом стояв разом з іншими людьми на нижчому щаблі духовних сходів життя, а духом – незмінно на вищій, з радістю ходив у храм на молитву і проводив цілі ночі в усамітненні на молитві.

20.01.2024Читати далі

Єпископ Микола Сербський (Велімірович) – Святе Богоявлення. Євангеліє про Хрещення Господа.

І з'явиться слава Господня, і разом побачить її кожне тіло, бо уста Господні оце прорекли!

(Ісайя 40:5)

В давні часи Господь обіцяв явитися у славі великій. Люди почули – і забули. Але Господь не забув слова Свого. Бо слова Господні подібні до твердинь кам’яних, непорушних. Господь пообіцяв прийти, однак Він прийшов не тоді, коли Він нам найменше потрібен, а тоді, коли Він нам потрібен найбільше. Доки Господа міг замінити пророк чи ангел, доти Господь посилав замість Себе пророків та ангелів. Але коли зло у світі виросло настільки, що ні ангел не міг спалити його своїм світлом, ні пророк – зменшити своїм словом, тоді Господь виконав Свою древню обітницю і явився на землю. Але як явився Господь у славі? В невисловленому смиренні і покірності. Так, що ангели Його здавалися світлішими від Нього, а пророки Його – більшими за Нього. Коли на Йордані стояли пророк і Владика, пророк був помітнішим, ніж Владика. Іоан Предтеча виглядав чудеснішим і більшим, ніж Господь наш Ісус Христос. За двома важкими завісами приховав Христос Свою славу і велич: за тілом людським і за смиренням. Тому люди не помітили і не пізнали Його, в той час як очі всіх небесних сил були звернені до Нього більше, ніж увесь створений світ. Втілений в істинне тіло і істинне смирення, Господь Ісус Христос приходить з Галілеї на Йордан до Іоана хреститися від нього.

Дивний Бог у ділах Своїх! Через усі Свої справи Він вчить нас смирення і покірності. Він приховується за справами Своїми, як сонце вночі – за сяйвом зірок, як соловей у кущах – за своєю піснею.

19.01.2024Читати далі

Святитель Амфілохій Іконійський – Слово в день Обрізання Господа нашого Іісуса Христа, і в похвалу святому Василію Великому.

“Закон, маючи тінь майбутніх благ, а не сам образ речей”, сказав великий Павло (Євр. 10:1). Як живописці, дивлячись на першообрази, спершу легко позначають на дошці види предметів, що зображуються, а потім, склавши за правилами мистецтва різні фарби і покриваючи ними перші обриси, живописують уже предмети схоже зі зразками: так закон духу, дивлячись на блага, уготовані святим на небесах, як на якісь живі зразки і нетлінні предмети, спочатку через Мойсея і Старий Заповіт позначив тільки тінь цих благ, а потім через Христа і Новий Заповіт, використавши догмати благочестя і істини, як світлі і яскраві фарби, представив погляду найяскравіше зображення отих небесних і невидимих благ. До того ж, як первісний обрис предмета стає непримітним і ніби зникає, коли зображуване, за допомогою мистецтва і фарб, набуває повної своєї краси; так само як і зникають і знищуються тіні нетлінних речей, коли нарешті відкриваються самі їхні образи, самі блага, приховані нині на небесах. “Аще пророцтва, – каже Апостол, – скасуються, аще розум скасується. Бо від частки розуміємо, і від частки пророкуємо: коли ж прийде досконале, тоді те, що від частки, відміняється” (1Кор. 13:8-10).

“Древня мимоидоша, се биша вся нова” (2Кор. 5:17). Тіні й проутворення скінчилися. За благодаттю Духа й Апостольським Богомудрієм виблистали дійсні образи речей. Отже, від законних тіней перейдемо до світлої істини, “позаду забуваючи, – як навчає Божественний Павло, – в передня ж простягаючись, до пошани вищого поклику Божого” (Флп. 3:13-14), “нехай ми не будемо тоді немовлятами, що підвладні всякому вітру вчення”, щоб нам не говорити, не мислити і не міркувати по-дитячому, подібно до нерозумних і дитячих іудеїв, а щоб через духовне споглядання й виконання закону Христового “досягти досконалости в чоловіка, в міру віку Христового сповнення” (Еф.4 :13-14). Бо єдинородне Слово Боже для того втілилося, для того Бог Господь і з’явився нам Немовлям, щоб немовлячий і недосконалий розум наш зробити досконалим і мужнім. Той, Хто вищий за всіх істот, для того піддався законним очищенням і всім знаменним обрядам і постановам, для того перетерпів і восьмиденне обрізання, щоб, сплативши за нас законний борг, звільнити нас від усякого законного рабства й вивести з немовляти способу життя.

14.01.2024Читати далі

Єпископ Микола Сербський (Велімірович) – Неділя перед Богоявленням. Євангеліє про Іоана Предтечу (Лк., 1 зач., 1:1-8).

Не буває істинної мудрості без любові, а істинної любові – без мудрості. Мудрість без любові є мудрістю зміїною, себелюбною і отруйною; любов без мудрості – злива в той час, коли висохла земля очікує ласкавого дощику.

Яка невимірна мудрість Божа! І ніщо не зрівняється з нею у безмірності, крім любові Божої. Які великі мудрість Божа і любов Божа, явлені у створеній природі! І все ж вони є лише тінню мудрості і любові, які Бог виказав через Господа Ісуса Христа у справі людського спасіння. Наскільки явлені при Першому Творінні мудрість Божа і любов Божа! Але це мудрість створення того, кого не було, любов давати тому, хто не мав. Мудрість же, виявлена при Новому Творінні, є мудрістю лікування тяжко хворого, і любов при Новому Творінні є любов’ю самопожертви. 

Ще раз, і ще двічі, і ще багато разів прочитайте Євангеліє Господа і Спаса нашого Ісуса Христа і напийтеся несказанної мудрості Божої і любові Божої. І ви відчуєте подвоєне і багато разів помножене здоров’я душі, і силу душі, і радість, і життя.

Господь приходить у світ, щоб світ зцілити, оновити, воскресити з мертвих. Як приходить? Приходить як Воєвода, перед Яким і за Яким ідуть війська. Воїнство небесне зібралося довкола Нього, попереду і позаду Нього. Можна подумати, ви побачите царського сина у шовках і порфирі, - а тут Немовля, народжене в овечій печері і спеленане  в яслах волових!

Можна подумати, ви побачите генерала, біля дверей котрого підніметься ліс багнетів, що захищають його життя від вилазок зрадників і нападу ворогів. А тут – беззбройне і незлобливе Дитя, на Котрого відразу ж після Різдва царі земні і князі влаштували полювання, ніби на оленя.

Можна подумати, ви побачите царя у порфирі, що сидить у золотій колісниці, в супроводі блискучого почту вельмож. А тут – простий Ремісник, Котрий нечутно і без супроводу довго йде і по камінню, і по пилюці дорожній, і по порослим терням стежинам – здалеку, з самого Назарету до гирла Йордану, щоб схилити Свою голову під десницю Іоана Хрестителя і хреститися, як інші люди. 

14.01.2024Читати далі

Сказання про втечу Пресвятої Діви Богородиці з новонародженим Божественним немовлям до Єгипту (Місяця грудня в 26-й день).

Коли вийшли волхви з Бифлеєму, явився ангел Господній Иосифові у двох снах, наказуючи йому, щоби з новонародженим дитям Ісусом Христом і Матір'ю його Пречистою Дівою Марією втікав до Єгипту, і там нехай будуть, поки не буде наказано йому знову повернутися, бо Ірод хоче шукати Дитя, аби погубити його. Иосиф же, вставши, взяв Дитя і Матір Його вночі і відійшов до Єгипту. Але спершу перед своїм до Єгипту відходом в Єрусалимі виконав все, що належить за законом Господнім, у церкві Соломоновій. Вже-бо сповнилися дні очищення Пречистої і Пренепорочної Богоматері, де ж і Симеон-старець зустрів Господа нашого, і Анна Пророчиця. Тоді, по сповненні писаного в Законі, пішов у Назарет до свого дому, це-бо каже Аука святий: "Як збулося все за Законом Господнім, повернулися в Галилею, в град свій Назарет". Це очевидно, що не зразу з Вифлеєму до Єгипту вирушили, але спершу до церкви Господньої, після цього до Назарету, тоді в Єгипет. Виявляє ж це і святий Теофілакт в тлумаченні на Матея, пишучи таке: "Питання: "Як Аука каже, що після народження, через днів чотирнадцять, Симеоном прийнятий бувши, відійшов Господь в Назарет. Тут же Матей говорить, що після повернення з Єгипту в Назарет прийде. Відповідь: "Знай-бо: те, що замовчав Матей, [те] Лука каже. Після народження зробив, як же Аука каже [тобто в Назарет пішов]. Матей же каже про те, що [вже] після того було, як до Єгипту втік і знову звідти повернувся [Він] і йшов до Назарету. В иншому ж не суперечать один одному, але Лука про прихід з Вифлеєму до Назарету говорить, Матей же — після Єгипту про прихід в Назарет оповідає" (Доти святий Теофілакт). По виході ж із церкви Господньої спершу до Назарету поспішили і те, що треба в домі своєму, не зволікаючи, влаштували. Тоді, взявши на дорогу потрібне, вночі, щоб не довідалися сусіди, що навколо жили, поспіхом вирушили до Єгипту. Взяли ж зі собою задля послуження і Якова, сина Иосифового старшого, нареченого пізніше братом Божим. Як же оповідає Трифолог, жовтня двадцять третього, де ж співається таке: "Той, що по плоті Господнім бажанням премудрим братом виявився, і учнем, і самовидцем божественних таїнств, втікаючи з ним і в Єгипті бувши з Йосифом, Матір'ю ж Ісусовою, з ними ж молися за спасіння наше". Звідси-бо зрозумілим є, що і Яків супроводжував їх, коли втікали до Єгипту, служачи їм у дорозі. Втікав же Господь до Єгипту, щоб показати, що людиною є справжньою і тілом, а не духом і привидом. Оце Єфрем святий: "Якщо б не був плоттю, кого б взяв Йосиф, втікаючи до Єгипту, щоб навчити нас втікати від гніву і люті людської, а не протистояти з погордою?" Таке Золотоустий: "Втікаючи ж, Господь вчить нас місце давати люті [тобто: втікати від людської люті], і якщо-бо Всемогутній втікає, то так вчить нас, гордих, уникати небезпеки. Ціль втечі Господньої до Єгипту і та, щоб очистити Єгипет від ідолів." І як же каже святий Лев-папа: "Щоб не без того краю приготувалося незвичайної жертви таїнство, у ньому ж спершу заколення Агнця, спасенне Христа знамення, і Пасха Господня мала прообраз". До того ж хай і пророцтво Ісаїне сповниться таке: "Це Господь сидить на хмарі легко, і прийде в Єгипет, і потрясуться всі рукотворні єгипетські [ідоли] від лиця Його". Тут під хмарою святий Амвросій розуміє Пречисту Діву, яка на руках своїх Господа в Єгипет принесла. І падали ідоли богів єгипетських. Легка ж є та хмара — Пречиста Діва, бо ні єдиним яким-небудь гріхом, чи плотською похіттю, чи пізнанням подружнього тягаря не обтяжена.

08.01.2024Читати далі

Єпископ Микола Сербський (Велімірович) – Різдво Христове (ІІ). Євангеліє про Небесний Хліб у соломі (Лк., 5 зач., 11:1-20).

У ті дні володів землею кесар Август. Його єдиноначальність на землі була образом Божої єдиноначальності в обох всесвітах: духовному і матеріальному. Багатоголовий змій влади, що від самого гріхопадіння отруював народи землі, залишився тільки з однією головою. Всі відомі народи і племена земні підкорювалися владі Августа безпосередньо чи опосередковано, чи лише сплачуючи йому свій податок, чи визнаючи римських богів і римських чиновників. Боротьба за владу на деякий час стихла, і єдиновладарювання світом було повністю в руках кесаря Августа. Над ним не було ні людини, ні бога. Бо і сам він був проголошений богом, і його зображенню люди приносили жертви: закланних тварин і пахощі. Від початку світу жодна смертна людина не досягала більшої могутності, ніж кесар Август, котрий, не маючи супротивників, володів цілим світом. І, воістину, з початку світу людина, створена живим Богом, не спускалася на таке дно ницості і відчаю, як тоді, коли стала обожнювати римського кесаря, людину з усіма немочами і слабкостями людськими, недовговічного, як верба, із шлунком, кишками, печінкою та нирками, які через кілька десятків років перетворяться на червивий сморід і бездиханний прах; врешті, людину, статуї котрої по всій імперії пережили його, його силу і його імперію.

07.01.2024Читати далі