Стихи на розп’яття:
Ти, Боже, живий – і умертвлений на древі;
О, обнажений мертвець – і Син Бога Живого!
Стихи на розбійника, розп’ятого з Христом:
Відкрив розбійник зачинені врата Едему;
Він вставив ключ – (молитву): Пом’яни мене!
У Святу і Велику П’ятницю ми звершуємо (богослуження) святих, спасительних і страшних страждань Господа і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа, які Він добровільно перетерпів за нас. Оплювання, побиття, удари, паплюження, глузування, багряниця, тростина, губка, оцет, цвяхи, спис, і після всього цього Хрест і смерть, – все це мало місце в п’ятницю.
10.04.2026Читати далі
Стихи на Божественне умивання:
Учням на вечері мив ноги Бог,
Нога Якого потім на (древо) [1] спиралася, колись заборонене в Едемі.
Стихи на Тайну Вечерю:
Подвійна вечеря: бо вміщає Пасху стару
І Пасху нову – Владики Кров і Тіло.
Стихи на молитву перед страстями:
Молитва – труд аж до (крапель) крові на обличчі;
Христе, Отцю молився Ти відкрито,
Боявся смерті, цим обманувши ворога.
Стихи на зраду:
Обманщики людей! Навіщо потрібні мечі і кілки
Проти Того, Хто добровільно
Помре, щоб світ спасти?
Святі отці, що все премудро впорядкували, перейнявши усе від божественних апостолів і Священних та Божественних Євангелій, заповіли нам у святий і Великий Четвер згадувати чотири (події): 1) Божественне умивання (ніг); 2) Тайну Вечерю і встановлення Святих Таїн; 3) надзвичайну молитву (в Гетсиманії) і, нарешті, 4) зраду.
09.04.2026Читати далі
Стихи:
Жінка, помазавши Христове тіло миром,
Передвіщає смирну і алое Никодима.
У Святу і Велику Середу божественні отці повеліли творити спомин про жінку-блудницю, яка незадовго до спасительних страждань помазала Господа миром. Для того встановлено здійснювати тепер її пам’ять, щоб, за словом Спасителя, всюди і всім було сповіщено про її ревний вчинок.
Коли Ісус увійшов до Єрусалиму і був у домі Симона прокаженого, до Нього підійшла жінка і вилила Йому на голову дорогоцінне миро.
08.04.2026Читати далі
Стихи:
Великий Вівторок нам представляє десять дів,
Які почули від непідкупного Владики вирок.
У Святий і Великий Вівторок ми споминаємо притчу про десять дів, бо цю та інші притчі Господь, йдучи на страждання та входячи (це було на горі Оливній – див. Мт гл. 21, 22, 25) в Єрусалим, розповідав своїм учням, а деякі звертав і до юдеїв. Притчу ж про десять дів сказав Він, закликаючи до милостині і разом з тим навчаючи всіх бути готовими заздалегідь до смерті.
Господь багато говорив їм про дівство і про скопців – та й завжди дівство прославляється – бо це справді велика (чеснота). Але щоб хтось, хто подвизається в дівстві, не нехтував іншими чеснотами, насамперед милостинею, яка чинить яскравим світильник дівства, святе Євангеліє приводить цю притчу; і називає мудрими п’ятьох, які доклали до дівства багато дорогого єлею милостині, а п’ятьох – немудрими, бо хоч й вони мали дівство, але милостиню – незрівнянно (меншу). Тому вони й немудрі, що виконавши більше, залишили менше, і нічим не відрізнялися від блудниць, бо були так само переможені через багатство, як ті – через плоть.
У Святий і Великий Вівторок ми споминаємо притчу про десять дів, бо цю та інші притчі Господь, йдучи на страждання та входячи (це було на горі Оливній – див. Мт гл. 21, 22, 25) в Єрусалим, розповідав своїм учням, а деякі звертав і до юдеїв. Притчу ж про десять дів сказав Він, закликаючи до милостині і разом з тим навчаючи всіх бути готовими заздалегідь до смерті.
07.04.2026Читати далі
Сонце відбивається у чистих водах, а небо – у чистому серці.
Безліч обителей у Бога Духа Святого у цьому просторому всесвіті, але чисте серце людське є обителлю Його найбільшої радості. Воно і є Його істинною обителлю, все інше – лише Його майстерні.
Ніколи серце людське не може бути порожнім, воно завжди наповнене: або пеклом, або миром, або Богом. Вміст серця залежить від чистоти серця.
Колись серце людське було наповнене тільки Богом; воно було дзеркалом тільки для благодаті Божої, арфою – тільки для хвали Божої. Колись воно воістину було у руці Божій – і було поза небезпекою. Але коли людина у безумстві взяла його у свої руки, багато звірів напали на серце людське, і відтоді почалося те, що, якщо дивитися з середини, називається рабством серця людського, а якщо дивитися зовні, називається всесвітньою історією.
Безсила сама тримати своє серце руками своїми, людина прихиляла його до навколишніх істот і речей. Але до чого б людина не прихилила серце своє, воно від того бруднилося і пошкоджувалося.
О бідне серце людське, власність багатьох незаконних власників, перлина серед свиней! Як ти закам’яніло від тривалого рабства, як ти потемніло від тяжкої темряви! Сам Бог мав зійти, щоб звільнити тебе від рабства, щоб спасти тебе від темряви, щоб зцілити тебе від гріховної прокази і знову взяти у Свої руки.
Сходження Бога до людей – найбезстрашніша дія Божої любові, Божого чоловіколюбства, найрадісніша звістка для чистих і найнеймовірніша подія для нечистих серцем.
Як стовп вогняний у найгустішому мороці – таке зішестя Бога до людей. А повість цього Божого сходження до людей починається з ангела і Діви, з бесіди між чистотою небесною і чистотою земною.
Коли нечисте серце говорить з нечистим серцем – це війна. Коли нечисте серце говорить з чистим серцем – і це війна. І тільки коли чисте серце говорить з чистим серцем, це є радість, мир і – диво.
07.04.2026Читати далі
Стихи (на Йосифа Прекрасного):
Йосиф цнотливий став справедливим правителем і хліба роздавачем. О, вмістилище чеснот!
Стихи (на всохлу смоковницю):
Єврейське зібрання проображаючи,
Христос своїм прокляттям висушує
Смоковницю, позбавлену плодів духовних,
Тож уникаймо ми її нещастя!
У Святий і Великий Понеділок ми згадуємо блаженного Йосифа Прекрасного і всохлу смоковницю, оскільки звідси бере початок (седмиця) святих Страстей Господа нашого Ісуса Христа, а прообразом Його насамперед служить Йосиф.
06.04.2026Читати далі
Стихи:
На безсловесну тварину возсів Той, що створив словом небеса, людей звільняючи від уподібнення тваринам.
У цей день ми святкуємо славний і пресвітлий празник ваїй (Квітної неділі) ось чому. Після воскресення Лазаря з мертвих численні, бачачи, що сталося, увірували в Христа; тому юдейське зборище затвердило вирок: вбити Христа і самого Лазаря. Ісус віддалився [1], уникаючи їх злоби, а вони вирішили неодмінно вбити Його у празник Пасхи, але деякий час було Йому дано уникнути цього. За шість днів до Пасхи, говорить євангелист Йоан, прибув Ісус у Витанію, де перебував Лазар, якого воскресив був з мертвих. Там, отже, справили йому вечерю, а й Лазар був серед тих, які разом з ним посідали до столу, а сестра його Марія помазала миром ноги Христа (пор. Йо 12,1-3).
05.04.2026Читати далі
Херувими святи
Архангели святи
Чудъ невидимый
Днесь ся славимый
Ахъ, ахъ зѣло,
Вельми цѣло
Удивишася!
07.01.2026Читати далі
Вам відомо, яка велика радість, і яке багаточисленне буває зібрання народу в той день, коли святкують народження царя земного. Як вожді і начальники, так всі воїни, одягнувшись у шовкові одежі, підперезані дорогими, золотом сяючими, поясами, поспішають тоді в блискучій пишноті постати перед своїм царем. Бо вони знають, що радість царя збільшиться, коли він побачить особливу красу їх оздоблення, і що він тим більше веселитиметься, чим більше вони виявлять старання під час його торжества (цар, як людина, не дивиться на серце і судить про відношення до себе по одній лише зовнішності: і тому, хто більше любить царя, той і одягається тоді в ясновельможні одежі).
Понад це, оскільки вони знають, що цар в день свого народження буває щедрий і роздає вельми багато милостей вельможам своїм або тим, які в його домі вважаються людьми низькими і негідними, то попередньо намагаються наповнити скарбниці його різним багатством, щоб він, бажаючи роздавати милості, міг роздавати їх щедро, так щоб швидше вичерпалося в ньому бажання до роздавання милостей, аніж збідніло його багатство. Все це вони роблять з ретельністю, бо й самі сподіваються отримати за те велику нагороду.
Браття, якщо сини світу цього, заради тимчасової честі, зустрічають з таким приготуванням день народження земного свого царя, то як повинні ми зустрічати день народження вічного Царя нашого Ісуса Христа, Який за наше до Нього старання нагородить нас не тимчасовою, але вічною славою, і сподобить нас честі не земного начальства, що переходить до наступника, але небесного царства, яке не має наступника? Яка ж буде для нас нагорода, про це говорить пророк: Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що його люблять (1 Кр 2,9; пор. Іс 64,3).
07.01.2026Читати далі
06.01.2026Читати далі
