В останні люті часи, коли примножилися гріхи наші, примножилися й біди на нас, і це сповнюється за словом святого Павла: "Бідиа від розбійників, біди від родичівб, біди від поган, біди по містах, біди по пустелі, біди в морі, біди в братах фальшивих"[1]. Коли на сповнення слів самого Господа "постане народ на народ і царство на царство, і голод, мор та землетруси настануть місцями"[2]; коли докучають нам нашестя іншоплемінних, міжусобні війни і смертоносні рани, тоді Пречиста і Преблагословенна Діва Марія, Матір Господня, подає нам покров свій на захист, щоб від усіляких нас бід увільнити, від голоду, пагуби й землетрусу захистити, від війни та рани покрити — і збереже нас під своїм покровом неушкоджених, чого звіщання учинилось у царському Константинограді, у царство Лева Премудрого, царя благочестивого у церкві преславної Пресвятої Богородиці, котра у Влахернах.
14.10.2021Читати далі
Ми славимо Хрест, і вся Церква наповнюється блиском слави. Ми славимо Хрест, і обличчя всієї вселенної освітлюється сяйвом радості. Ми славимо Хрест, і розсівається морок, і розливається світло. Ми славимо Хрест, і з Розп’ятим підносимося, щоб, залишивши внизу землю разом з гріхом, здобувати небо й небесне. Хрест воздвигається, і гамірні клики демонів замовкають. Хрест воздвигається, і ворожа сила сатани, вражена, падає і розбивається. Хрест воздвигається, і всі віруючі сходяться. Хрест воздвигається, і міста торжествують, і народи здійснюють святкування. Так, один вже спогад Хреста спонукає до життєдайної радості і полегшує обтяжливу скорботу. Наскільки ж важливо бачити самий образ Хреста? Споглядання на Хрест вдихає мужність і проганяє страх. Так важливе здобування Хреста! Хто здобув Хрест, той здобув скарб.
27.09.2021Читати далі
Нинішнє свято є для нас початком свят. Будучи межею закону і переміни, воно стає також дверима до благодаті та істини. Воно може ще називатися середнім і останнім. Його початок – закінчення закону; середина – з’єднання крайніх точок, кінець – одкровення істини. «Мета бо закону – Христос» (Рм 10,4), Який, звільняючи нас від букви, приводить до духу. Тут кінець (закону): тому що Законодавець, звершив все, змінив букву на дух і все об’єднав в собі (пор. Еф 1,10), оживляючи закон благодаттю: благодать прийняла закон під своє панування, а закон підкорився благодаті, так що властивості закону і благодаті не зазнали взаємного змішання, а тільки тяжке, рабське і служебне (у законі), божественною силою перемінилося на легке і вільне (в благодаті), щоб ми – як говорить Апостол, – не були підневолені первнями світу (Гл 4,3) і не перебували під рабським ярмом букви закону. Ось вершина Христових до нас добродійств! Ось одкровення таємниці! Ось обоження прийнятого людства – як плід спустошення Богочоловіка.
21.09.2021Читати далі
Статья из «Американско-Русского Календаря» (Russian Almanac), который с 1909 по 1956 ежегодно выпускался «Русским братством» в Филадельфии, штат Пенсильвания. Это братство объединяло эмигрантов русинов из Подкарпатской Руси
Св. Преподобномученикъ Аѳанасі Брестскій.
СВ. АѲАНАСІЙ Брестскій происходилъ отъ благородной и благочестивой фамиліи Филипповичей и былъ на столько образованый, що добре зналъ латинскій и польскій языки и могъ учити имъ другихъ. Въ 1622 року канцлеръ литовскій Левъ Сапѣга приказалъ Аѳанасію Филипповичу быти «инспекторомъ» и учителемъ въ литовскомъ мѣстѣ Брестѣ, въ Симеоновскомъ монастырѣ, шляхтича Ивана Лубы, мнимого сына польки Марины Мнишекъ. Іезуиты и поляки черезъ 7 лѣтъ взяли того Ивана Лубу и. по волѣ польского короля Сигизмунда, фанатичного паписта, принялись втолковывали ему, що онъ не есть сынъ польского шляхтича изъ Подлѣсья, а есть Московскій царевичъ Иванъ Дмитріевичъ. То было тяжкое время для Руси, коли польскіе паны и іезуиты фабриковали самозванцевъ для русского престола и сами польскій короли домогались быти царями русскими. Але минуло тое лихо и сама Польша сгинула: ей погубили тѣ-жъ сами короли та іезуиты съ своею злочестивою уніею, котору такъ хотѣлось имъ накинули всему русскому народу.
17.09.2021Читати далі
Ікона «Успіння Пресвятої Богородиці». Іконописна майстерня Києво-Печерської лаври, XVII ст.
Люди, що живлять любов до якого-небудь предмету, мають звичай завжди говорити і думати про нього в своєму умі, вдень і вночі. Тому нехай ніхто не докоряє мені в тому, що після попередніх слів я пропоную тепер ще одне на хвалу Матері мого Бога, немов би ще один дар Її Успенню …
Для Матері Божої не потрібні наші похвали – це ми маємо потребу в Її славі. Справді, як прославити те, що вже препрославлене? Як зробити джерело Світла ще світлішим? Воістину ми, здійснюючи це святкування, самі сплітаємо собі вінець: Ось, слово Господа, я шаную тих, які мене шанують (1 Цар 2, 30).
Солодке, воістину солодке вино і поживний хліб, який ми споживаємо: перше веселить, а останнє зміцнює серце людини. Але що солодше від Матері Бога мого? Вона полонила мій розум, полонила язик; про Неї я думаю і вдень, і вночі. Вона – Мати Слова і подає Слово; Вона – Плід від неплідної, що вчиняє плодоносними безплідні душі.
Нині ми святкуємо священну і божественну Її кончину.
28.08.2021Читати далі
Прийди, благочестиве зібрання, святкуймо нині свято, прийди, восторжествуємо нині з вишніми Силами. Прийдіть слухняні на поклик пророка Давида, заспіваймо Богові нашому, заспіваймо Цареві нашому, заспіваймо: Бо цар усієї землі – Бог, співайте якнайкраще (Пс 47, 8). В нинішній день на Таворі очима людськими було видно невидиме: видно було тіло земне, сяюче Божественним світлом, тіло смертне, що виливає славу Божества. Нині слухом людським чути було нечуване: бо ж Той, Хто являє Себе людиною, об’являється від Небесного Отця Сином Божим, Єдинородним, улюбленим, єдиносущним. Нині Творець і Господь всього з любові до рабів, зодягнувшись в образ раба і ставши по єству і за образом людиною, – саме нині являє в цьому образі красу Свою.
Прийдіте, позаздримо і ми послуху апостолів, підемо з готовністю на голос Христовий, визнаємо непостидно Сина Бога Живого, зійдемо на гору чеснот – і ми побачимо славу і почуємо невимовні тайни: бо воістину блаженні очі, які бачать, і вуха, які чують те, що багато пророків і царів бажали бачити і чути, але не отримали бажаного (пор. Мт 13, 16-17). Отже, прийдіте і ми, пояснивши по можливості слова Божественного Писання, запропонуємо вечерю вам, добрим гостям, приправлену благодаттю Того, Хто недорікуватим дарував легкий і ясний для мови язик.
19.08.2021Читати далі
Найчастіше головною причиною нашої неуважності до церковної історії є звикання до того, що кожне свято сприймаємо, як повторення чогось, що уже було, як буденність. Багато свят, на жаль, стали для нас просто певною відміткою часу, як от день вшанування пам’яті святих первоверховних апостолів Петра і Павла для переважної більшості пересічних людей означає в першу чергу закінчення Петрового посту — апостольського посту. І самі постаті величних мужів якось непомітно ховаються за можливістю, не порушуючи уже церковного уставу, приступити до скоромної їжі.
Та, слава Богу, сучасність дає нам можливість не втратити зовсім усвідомлення значення святих апостолів у церковній історії. Ось зовсім недавно під час розкопок під одним із сучасних офісів у житловому районі Риму були знайдені, можливо, найдавніші в історії християнства іконографічні зображення святих апостолів Петра і Павла. Фахівці датують цю знахідку четвертим або початком п’ятого століття. Ікони прикрашали відносно невелику гробницю заможної римлянки і, через відсутність руху повітря, за віки вкрилися шаром порошкоподібного вапняку. Сучасні методи реставрації дозволили відновити первісний вигляд фресок, не пошкодивши їх, що само собою надає їм великої археологічної та історичної цінності. Таким чином, наукове відкриття пробуджує зацікавлення життям і трудами святих апостолів сучасне суспільство.
Та набагато більш цінною для сучасних християн жертовна дорога християнського життя апостолів.
11.07.2021Читати далі
Благочасний день празника і всенародна радість, коли я згадав Гавриїлове служіння і священство Захарії. Почуйте-бо євангелиста Луку (Лк 1), який розповідає, що сталося із Захарією. Увійшов у церкву Божу покадити, і всі люди були зовні, чекаючи в час тиміяму. Явився ж йому ангел Господній, стоячи праворуч від вівтаря кадильного, на місці для такого явлення відповідному й віри достойному, яке стверджувало, що видиме – правда, а не примарна зваба. І збентежився Захарія, бачивши, і страх напав на нього. О страху, передмово невірства, непостійносте розуму, душі легке падіння! Сам ангел це виправив – сказав: «Не бійся, Захаріє, почуто молитву твою». Виганяє страх і приводить бажання: сказав «Не бійся» – не мовчав, але про силу молитви, яка Божий дар здобула, сповістив: «Почута, – казав, – молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить сина тобі, і назвеш ім’я йому Йоан» (Лк 1,13).
07.07.2021Читати далі
Стихи:
Господа нашого друзів всіх прославлю я.
А всякий, хто бажає, нехай вступить у їх сонм.
У цей день, в"text-align: justify;">У цей день, в неділю першу по П’ятдесятниці, здійснюємо святкування всім святим по всій вселенній – в Азії, Лівії та Європі, на півночі і півдні. Сьогоднішнє свято Божественні отці визначили звершувати після сходження Всесвятого Духа, якби вказуючи, що все це здійснене через апостолів Його пришестям, яке умудрило і просвітило тих, що походять від нашого змішання, повернувши їм [колишню гідність людини] для заповнення відпалого ангельського чину, і через Христа до Бога привело: одних – мучеництвом і кров’ю, інших – доброчесним життям і звичаями.
І ось, здійснюється те, що перевершує всяке єство. Бо Дух Святий, за природою своєю володіючи устремлінням вгору, сходить у вигляді вогню, а прах земний, що за єством прагне вниз, до небес сходить, і це тілесне наше змішання. Адже плоть наша, раніше прийнята і обожена Богом Словом, возвишена і по правиці слави Отчої возсівши, нині, згідно з обітницею, усіх, що бажають, притягує до себе (див. Йо 12,32), так як би Бог Слово показав діла примирення і якусь провидінну мету приходу свого у плоті і домобудівництва [1]. Бо передше відкинутих – неосвічений народ язичників – приводить Він до єднання і до дружби з собою, тоді як людська природа приносить Богу, немов якесь начало, тих, хто благими ділами своїми були в ній різним чином вправні. Отже, ось перше міркування, по якому ми здійснюємо святкування всім Святим.
26.06.2021Читати далі
Стихи:
В подуві бурхливому язиковогненно подає
Христос Божественного Духа апостолам.
Вилився Дух у день цей великий рибалкам.
У цей день, в неділю восьму після Пасхи, Святу П’ятдесятницю святкуємо і це свято запозичене нами з священних книг євреїв. Бо як ті святкують у себе П’ятдесятницю, шануючи число сім, і тому ще, що вони, провівши в пустелі п’ятдесят днів після Пасхи, прийняли закон – так і ми, святкуючи п’ятдесят днів після Пасхи, приймаємо Святого Духа, Який встановлює закон, що наставляє на всяку істину і нахиляє до богоугодного діла.
20.06.2021Читати далі
