Синаксар у Святий і Великий Вівторок.

Стихи: 

Великий Вівторок нам представляє десять дів,

Які почули від непідкупного Владики вирок.

У Святий і Великий Вівторок ми споминаємо притчу про десять дів, бо цю та інші притчі Господь, йдучи на страждання та входячи (це було на горі Оливній – див. Мт гл. 21, 22, 25) в Єрусалим, розповідав своїм учням, а деякі звертав і до юдеїв. Притчу ж про десять дів сказав Він, закликаючи до милостині і разом з тим навчаючи всіх бути готовими заздалегідь до смерті.

Господь багато говорив їм про дівство і про скопців – та й завжди дівство прославляється – бо це справді велика (чеснота). Але щоб хтось, хто подвизається в дівстві, не нехтував іншими чеснотами, насамперед милостинею, яка чинить яскравим світильник дівства, святе Євангеліє приводить цю притчу; і називає мудрими п’ятьох, які доклали до дівства багато дорогого єлею милостині, а п’ятьох – немудрими, бо хоч й вони мали дівство, але милостиню – незрівнянно (меншу). Тому вони й немудрі, що виконавши більше, залишили менше, і нічим не відрізнялися від блудниць, бо були так само переможені через багатство, як ті – через плоть.

У Святий і Великий Вівторок ми споминаємо притчу про десять дів, бо цю та інші притчі Господь, йдучи на страждання та входячи (це було на горі Оливній – див. Мт гл. 21, 22, 25) в Єрусалим, розповідав своїм учням, а деякі звертав і до юдеїв. Притчу ж про десять дів сказав Він, закликаючи до милостині і разом з тим навчаючи всіх бути готовими заздалегідь до смерті.

15.04.2025Читати далі

Синаксар у Святий і Великий Понеділок.

Стихи (на Йосифа Прекрасного):
Йосиф цнотливий став справедливим правителем і хліба роздавачем. О, вмістилище чеснот!

Стихи (на всохлу смоковницю):
Єврейське зібрання проображаючи,
Христос своїм прокляттям висушує
Смоковницю, позбавлену плодів духовних,
Тож уникаймо ми її нещастя!

У Святий і Великий Понеділок ми згадуємо блаженного Йосифа Прекрасного і всохлу смоковницю, оскільки звідси бере початок (седмиця) святих Страстей Господа нашого Ісуса Христа, а прообразом Його насамперед служить Йосиф.

14.04.2025Читати далі

Синаксар у Квітну неділю (неділю ваїй). Вхід Господній в Єрусалим.

Стихи: 

На безсловесну тварину возсів Той, що створив словом небеса, людей звільняючи від уподібнення тваринам.

У цей день ми святкуємо славний і пресвітлий празник ваїй (Квітної неділі) ось чому. Після воскресення Лазаря з мертвих численні, бачачи, що сталося, увірували в Христа; тому юдейське зборище затвердило вирок: вбити Христа і самого Лазаря. Ісус віддалився [1], уникаючи їх злоби, а вони вирішили неодмінно вбити Його у празник Пасхи, але деякий час було Йому дано уникнути цього. За шість днів до Пасхи, говорить євангелист Йоан, прибув Ісус у Витанію, де перебував Лазар, якого воскресив був з мертвих. Там, отже, справили йому вечерю, а й Лазар був серед тих, які разом з ним посідали до столу, а сестра його Марія помазала миром ноги Христа (пор. Йо 12,1-3).

13.04.2025Читати далі

Синаксар у Лазареву суботу.

Стихи: 

Ти плачеш, Ісусе, – це від людської природи,
А друга воскрешаєш – Божественною (Твоєю) силою.

У цей день ми святкуємо воскресення святого праведного Лазаря Чотириденного, друга Христового. Він був по народженню юдей, за віросповіданням – фарисей, син фарисея Симона, як десь говориться, родом з Витанії. Коли ж Господь наш Ісус Христос звершував свій земний шлях заради спасення людського роду, Лазар став Його другом наступним чином. Оскільки Христос часто розмовляв з Симоном, бо і той очікував воскресення мертвих, і багато разів приходив в їх будинок, то Лазар разом з двома своїми сестрами, Мартою і Марією, полюбився Йому як рідний.

12.04.2025Читати далі

Єпископ Микола Сербський (Велімірович) – Євангеліє архангела Гавриїла (Бесіда на свято Благовіщення Пресвятої Богородиці).

Сонце відбивається у чистих водах, а небо – у чистому серці.

Безліч  обителей у Бога Духа Святого у цьому просторому всесвіті, але чисте серце людське є обителлю Його найбільшої радості. Воно і є Його істинною обителлю, все інше – лише Його майстерні. 

Ніколи серце людське не може бути порожнім, воно завжди наповнене: або пеклом, або миром, або Богом. Вміст серця залежить від чистоти серця.

Колись серце людське було наповнене тільки Богом; воно було дзеркалом тільки для благодаті Божої, арфою – тільки для хвали Божої. Колись воно воістину було у руці Божій – і було поза небезпекою. Але коли людина у безумстві взяла його у свої руки, багато звірів напали на серце людське, і відтоді почалося те, що, якщо дивитися з середини, називається рабством серця людського, а якщо дивитися зовні, називається всесвітньою історією. 

Безсила сама тримати своє серце руками своїми, людина прихиляла його до навколишніх істот і речей. Але до чого б людина не прихилила серце своє, воно від того бруднилося і пошкоджувалося. 

О бідне серце людське, власність багатьох незаконних власників, перлина серед свиней! Як ти закам’яніло від тривалого рабства, як ти потемніло від тяжкої темряви! Сам Бог мав зійти, щоб звільнити тебе від рабства, щоб спасти тебе від темряви, щоб зцілити тебе від гріховної прокази і знову взяти у Свої руки.

Сходження Бога до людей – найбезстрашніша дія Божої любові, Божого чоловіколюбства, найрадісніша звістка для чистих і найнеймовірніша подія для нечистих серцем.

Як стовп вогняний у найгустішому мороці – таке зішестя Бога до людей. А повість цього Божого сходження до людей починається з ангела і Діви, з бесіди між чистотою небесною і чистотою земною. 

Коли нечисте серце говорить з нечистим серцем – це війна. Коли нечисте серце говорить з чистим серцем – і це війна. І тільки коли чисте серце говорить з чистим серцем, це є радість, мир і – диво.

07.04.2025Читати далі

Синаксар у суботу п’ятої седмиці Великого посту, Похвала Пресвятої Богородиці (субота Акафістова).

Клацніть щоб збільшити ікону.

Стихи:
Все місто вдячно хвалить піснею безупинною
Невтомну Захисницю у боях.

У цей день [суботу п’ятої седмиці Великого посту]  ми співаємо акафіст (несідальний піснеспів) Пресвятої Владичиці нашої Богородиці з наступних причин. У роки самодержавного правління у Візантії імператора Іраклія [1] перський цар Хозрой [2], бачачи, що грецька держава ослаблена після царювання тирана Фоки [3], послав одного зі своїх воєвод, на ім’я Сарвар, з багатотисячним військом, щоб підкорити собі всі східні провінції імперії. Хозрой намагався зробити це і раніше, погубивши близько ста тисяч християн, яких юдеї викуповували у нього і вбивали.

06.04.2025Читати далі

Житіє преподобної матері нашої Марії Єгипетської, що його написав святіший Софроній, патріарх Єрусалимський.

В одному з палестинських монастирів жив старець, прикрашений доброзвичайністю життя та розсудливістю слова. Ім’я того старця було Зосима. Він пройшов усі подвиги монашого життя і зберіг усі правила, що їх передали досконалі іноки. Те все чинячи, ніколи не минав він нагоди повчитися божественних слів, отож чи лягав, чи вставав, чи працював, чи їв – безперестанно співав Богові. Прийшовши змалечку в монастир, до п’ятдесяти трьох років добре подвизався в ньому. А тоді збентежили його помисли, буцім він у всьому вже досконалий і не треба, щоби хтось його повчав. Отож подумав він: «Чи є на землі монах, який міг би повчити мене для моєї користі або показав мені подвиги, яких я не звершував? Чи знайдеться в пустелі хтось, чиї діла перевершили б мої?»

Коли старець це подумав, з’явився йому ангел і прорік: «О Зосимо, подвизався ти добре, наскільки спроможна подвизатися людина, добре пройшов подвижницьке життя, та нема такої людини, що була б досконалою, бо подвиг, який чекає попереду і якого ти не знаєш, більший від того, що вже позаду. Щоб довідатися тобі, скільки є доріг до спасення, вийди зі своєї землі, як Авраам – преславний патріарх, та йди в монастир, що на річці Йордан».

03.04.2025Читати далі

Синаксар у четвер п’ятої седмиці Великого посту. «Стояння Марії Єгипетської».

Клацніть щоб збільшити ікону.

Стихи:

Подай, Христе мій, образи покаяння;
Тим, що нині співають Тобі Великий Канон.

У цей день, згідно з давнім переданням, співаємо службу Великого Канону. Цей Канон справді найбільший серед усіх канонів. Його уклав і записав святий отець наш Андрей, архиєпископ Критський, якого називають ще і Єрусалимським. Насправді він походив із Дамаску.

03.04.2025Читати далі

Синаксар у Неділю четверту Великого посту. Преподобного Йоана Ліствичника.

Стихи:
Хоча і тілом живий, але помер (для світу) Йоан;
І вічно живий (душею) (він, що) померлий, бездиханний.
Залишивши «Ліствицю» (з тридцяти щаблів),
він показав нам шлях своїх же сходжень:
адже помер Йоан в тридцятий день (весняний).

У віці шістнадцяти років, будучи вже досконалим по розуму, Йоан приніс себе самого як непорочну жертву Богу, піднявшись на гору Синай. Як проминуло ще дев’ятнадцять років по тому, він прийшов на поприще безмовності, в п’яти стадіях (восьми верстах) від храму Господнього. Досягнувши обителі Палестри на місці, званому Тола, Йоан провів там сорок років, палаючи Божественною любов’ю та невпинно розпалюючись її вогнем.

30.03.2025Читати далі

Синаксар у Неділю третю Великого посту.

Стихи: 
Нехай вся земля поклониться Хресту,
Через який зрозуміла слова про поклоніння Тобі.

У цей день, в третю Неділю посту, ми святкуємо поклоніння Чесному і Животворящому Хресту з наступних причин. Так як під час сорокаденного посту і ми деяким чином розпинаємося, умертвляючи пристрасті, і відчуваємо гіркоту, сумуючи і знемагаючи, то і ставиться перед нами Чесний і Животворящий Хрест, як той, що прохолоджує і зміцнює нас, що нагадує нам про страждання Господа нашого Ісуса Христа і що потішає нас: якщо Бог наш розп’явся заради нас, то скільки ж нам личить робити заради Нього, – полегшує наші труди поданням і спогадом скорбот Владики та надією на славу Хреста.

23.03.2025Читати далі