Синаксар у суботу Сиропусної седмиці, всіх преподобних отців, що у подвизі просіяли.

Стихи:
Душам праведників приснопам’ятним
Слова прославлення в дар приношу.

У цей день ми звершуємо пам’ять усіх преподобних, чоловіків і жінок, що просіяли в пості, бо богоносні отці, поступово наставивши нас попередніми святами, заздалегідь підготувавши до поприща (посту), відвернувши від ситості і насолод, настрашивши майбутнім Судом, очистивши наперед як слід сиропусною седмицею, доречно встановили посеред неї і два дні (за чином) посту [1], щоб потроху привчити нас до нього. Ось і всіх чоловіків і жінок, що жили праведно, до того ж з багатьма скорботами і трудами, вони представляють нам, щоб нагадуванням про їхні змагання надати нам сил для поприща (посту), і щоб ми, маючи перед собою їхнє житіє як певний образ і шлях, отримуючи від них підкріплення і допомогу, прагнули до духовних подвигів, думаючи, що і вони були з нами одного єства.

Бо як воєводи заохочують своїх воїнів, озброєних і вже стоячих в строю, промовами, знаменами і згадуванням предків, що хоробро і відважно воювали, і воїни, що укріплюються цим, надихаються надією на перемогу, – так нині премудро творять і богоносні отці: зміцнивши до духовних подвигів і мужів, і жінок (прикладом) преподобних, таким чином підводять до посного поприща, щоб ми, дивлячись на їхнє достойне наслідування, безгрішне життя, здійснювали різноманітні чесноти, кожен згідно з силами, – переважно любов і свідоме ухилення від неправедних діл і вчинків. І піст – це не тільки дієта, але стриманість і язика, і очей, і від гніву, і, простіше кажучи, віддалення від всякого зла

З цієї причини святі отці і встановили тут справжнє святкування всіх преподобних, приводячи (нам на пам’ять) тих, що угодили Богові постом та іншими добрими ділами, наставляючи нас їхнім прикладом на шлях чеснот, щоб ми сміливо озброїлися проти пристрасті і демонів, і пропонуючи нам деякий зразок: якщо і ми докладемо однакове з ними старання, то зможемо безперешкодно зробити все, що і вони зробили, і сподобитися тих же вінців, – адже і вони були одного з нами єства.

Про сиропусну ж (седмицю) деякі кажуть, що її встановив імператор Іраклій [2], – а раніше вона була м’ясоїсною, – бо він, шість років воюючи з Хозроєм [3] і персами, дав обітницю Богові: якщо здолає їх, заснувати таку (седмицю), по уставу середню між м’ясоїдінням і постом, – що і виконав.

Я ж думаю, що, може бути, і так сталося, а може бути, і вона була задумана святими отцями заради деякого приготування, щоб ми, відразу перейшовши від м’яса і щедрої їжі до крайньої стриманості, не сумували і, крім того, не пошкодили тілу, але, повільно і потроху відмовляючись від жирної і солодкої їжі, як незвиклі до вузді коні, через відняття їжі сприйняли і вудила посту.

Таким чином, як душу (отці) налаштували притчами, так само майстерно подбали і про тіло, потроху видаляючи перешкоди до посту.

Христе Боже наш, молитвами всіх преподобних Твоїх помилуй нас. Амінь.

 

[1] Тобто середу і п’ятницю. У ці дні сиропусної седмиці богослуження відбуваються за постовим уставом.

[2] Іраклій – візантійський імператор (610-641 рр.). Робив спроби примирити вчення Православної Церкви з монофізитами.

[3] Хозрій I, великий перський цар з династії Сасанідів. Він взяв у полон Хрест Христовий, Єрусалимського патріарха Захарію і багатьох християн. Скинутий із престолу і убитий сином Сіроєм в 628 р.

17.03.2024