Синаксар у Сиропусну неділю, спомин Адамового вигнання.

Стихи: 
Нехай плаче гірко з прародичами світ, 
Як упавший з ними, що із-за солодкої їжі упали.

У цей день ми творимо спомин вигнання первозданного Адама з раю насолод, який наші божественні отці встановили перед (початком) святої Чотиридесятниці, показуючи цим, наскільки корисні людському єству ліки посту і наскільки, навпаки, огидні наслідки ласолюбства і непослуху. Отже, отці, залишивши розповіді про те, що сталося в світі із-за цих пристрастей, оскільки (розповіді ці) незліченні, представляють нам первозданного Адама, ясно показуючи, наскільки жорстоко він постраждав тому, що не постив, приносячи тим (смерть) в наше єство, і як він не зберіг першої святої Божої заповіді людям – про піст, і послухавшись черева, а вірніше, підступного змія через Єву, не тільки не став богом, а й накликав смерть, і приніс смерть всьому роду (людському).

17.03.2024Читати далі

Синаксар у суботу Сиропусної седмиці, всіх преподобних отців, що у подвизі просіяли.

Стихи:
Душам праведників приснопам’ятним
Слова прославлення в дар приношу.

У цей день ми звершуємо пам’ять усіх преподобних, чоловіків і жінок, що просіяли в пості, бо богоносні отці, поступово наставивши нас попередніми святами, заздалегідь підготувавши до поприща (посту), відвернувши від ситості і насолод, настрашивши майбутнім Судом, очистивши наперед як слід сиропусною седмицею, доречно встановили посеред неї і два дні (за чином) посту [1], щоб потроху привчити нас до нього. Ось і всіх чоловіків і жінок, що жили праведно, до того ж з багатьма скорботами і трудами, вони представляють нам, щоб нагадуванням про їхні змагання надати нам сил для поприща (посту), і щоб ми, маючи перед собою їхнє житіє як певний образ і шлях, отримуючи від них підкріплення і допомогу, прагнули до духовних подвигів, думаючи, що і вони були з нами одного єства.

17.03.2024Читати далі

Єпископ Микола Сербський (Велімірович) – Євангеліє про Страшний Суд (Неділя м’ясопусна).

Ті, хто рахував і вираховував, стверджують, що на землі півтора мільярди живих людей. З цих півтора мільярдів живих людей жоден не в змозі сказати вам із свого розуму, що буде зі світом в кінці часу і що буде з нами після смерті. І всі безліч мільярдів людських істот, що жили на землі до нас, не були в змозі нічого від свого розуму переконано і впевнено сказати про кінець світу і про те, що нас очікує після смерті, - нічого, що ми могли б розумом, серцем і душею сприйняти як істину. Життя наше коротке і обчислюється днями, а час довгий і обчислюється століттями і тисячоліттями. Хто з нас може простягтися із своєї тісноти до кінця віку, і побачити останні події, і повідомити нас про них, і сказати: «На краю часу відбудеться те й те, те й те буде зі світом, те й те – з вами, людьми»? Ніхто. Воістину, ніхто із всіх живих людей, крім того, хто переконав би нас, що він, проникнувши у розум Творця світу і людей, побачив увесь план творіння; і що він жив і перебував у свідомості до початку буття світу; а також – що він може виразно бачити кончину часів і всі ці події, які будуть знаменувати цю кончину. Чи є така людина серед півтора мільярдів нині живих людей? І чи була така від початку світу донині? Ні, нема і не було. Були прозорливі люди і пророки, котрі не від свого розуму, але з одкровення Божого висловили щось, коротко і уривчасто, про кінець світу; і не стільки з наміром його описати, скільки для того, щоб своїми видіннями, за велінням Божим, напоумити людей: щоб відвернулися вони від шляхів беззаконня, щоб покаялися, щоб поміркували про доленосне, що має прийти, більше, ніж про дріб’язкове і минуче, що заступає від них, подібно до хмари, полум’яну і страшну подію, якою завершиться все життя людське на землі, і існування світу, і хід зірок, і дні і ночі, і все, що знаходиться у просторі, і все, що відбувається у часі. 

10.03.2024Читати далі

Єпископ Микола Сербський (Велімірович) – Неділя про блудного сина (Лк., 79 зач., 15:11-32).

Безмежна любов Божа до людей виявляє себе у найвеличнішому терпінні, найвеличнішому прощенні і найвеличнішій радості. Така любов на землі може бути порівняна лише з любов’ю материнською. Хто має більше терпіння у ставленні до якого б не було живого творіння на землі, ніж матір до свого чада? Чиє прощення переважає материнське? Чиї очі так плачуть від радості над грішником, що виправився, як очі матері над чадом своїм, котре виправилося? Материнську любов на землі, відтоді як існує земля, перевищив лише Господь наш Ісус Христос Своєю любов’ю до роду людського. Його терпіння простяглося від страшних мук на Хресті; Його прощення виливалося з серця і вуст Його навіть і з самого Хреста; Його радість за розкаяних була єдиною радістю, що осявала Його мученицьку душу протягом всього життя на землі. Тільки любов Божественна переважає любов материнську. Тільки Бог любить нас більше, ніж матір; тільки Він проявляє до нас більше терпіння, ніж мати; тільки Він прощає нам більше, ніж мати; і тільки Він радіє нашому виправленню більше, ніж мати. 

У кого нема терпіння до нас, коли ми грішимо, той не любить нас. Не любить нас і той, хто не прощає нас, коли ми розкаюємось у гріхах. А найменше любить нас той, хто не радіє з нашого виправлення.

Терпіння, прощення і радість - три головні особливості Божественної любові. Вони є особливістю і будь-якої істинної любові – якщо взагалі існує якась інша любов, крім Божественної! Любов без цих трьох особливостей – не любов. І якщо ти щось інше назвеш любов’ю, це так само, як козу чи свиню назвати вівцею.

В притчі про блудного сина Господь наш Ісус Христос представив перед нами ікону істинної, Божественної любові, так виразно написану, що вона тріпотить перед нами так жваво, як цей світ, коли його після нічної темряви осяє сонце. Дві тисячі років не блякнуть барви на іконі цій, і ніколи не зблякнуть, доки існують люди на землі і любов Божа до людей. Навпаки, чим люди грішніші, тим живішою, яснішою, новішою виглядає ця ікона. 

02.03.2024Читати далі

Єпископ Микола Сербський (Велімірович) – Євангеліє про справжнього і показного богомольця (Неділя про митаря і фарисея)

Один чоловік прийшов у ліс, щоб вибрати дерево на дошки. І побачив він два дерева, що стояли поруч. Одне було гладеньке і пряме, але з гнилою деревиною всередині. Друге зовні було шорстким і непоказним, але із здоровою серцевиною. Зітхнув чоловік і сказав сам собі: «На що мені це гладеньке і високе дерево, раз воно гниле і на дошки не годиться? Те, друге, хоч і шорсткувате  і непоказне, але, принаймні, всередині здорове; і якщо я трішки більше попрацюю над ним, воно цілком може згодитися на дошки для мого дому». І, не довго думаючи, він вибрав друге дерево. 

Так і Бог з двох людей вибере для дому Свого не того, хто зовні виглядає праведним, але того, в кого серце сповнене здорової правди Божої.

Не милі Богові гордовиті, чиї очі безперервно звернені до неба, в той час, як серця сповнені землею; але милі Йому смиренні і лагідні, чиї очі спущені до землі, а серця сповнені небом. Творець людей більше любить, щоб люди перерахували Йому свої гріхи, а не свої добрі справи. Бо Бог є Лікар, Котрий поспішає до постелі кожного з нас і питає: «Що тебе болить?». Мудра та людина, котра скористається присутністю Лікаря і розкаже Йому про всі свої хвороби і немочі; і недалекоглядний той, хто, приховуючи свої хвороби і немочі, похвалиться перед Лікарем своїм здоров’ям. Ніби лікар відвідує людей через їх здоров’я, а не через їх хвороби! «Зло – грішити, - говорить мудрий Золотоуст, - але тут можна допомогти; однак грішити і не говорити про це є найбільшим злом, бо тут допомогти неможливо». 

Тому будьмо мудрими і, стаючи на молитву до Бога, будемо стояти як перед найкращим і наймилостивішим Лікарем, котрий турботливо і з любов’ю питає кожного з нас: «Що тебе болить?» Розкажімо Йому, не зволікаючи, про свої хвороби, свої рани, свої гріхи. 

24.02.2024Читати далі

Єпископ Микола Сербський (Велімірович) – Євангеліє про розкаяного Закхея (Лк., 94 зач., 19:1-10).

В цю Неділю треба прочитати рядове Євангеліє Неділі 32-ї — про розкаяного Закхея (Лк., 94 зач.). Ред.

Хто хоче побачити Христа, духом повинен піднятися високо над природою, бо Христос вищий від природи. Високу гору легше побачити з пагорба, ніж з рівнини. Закхей був малого зросту, але, сповнений бажання побачити Христа, виліз на високе дерево. 

Хто хоче зустрітися з Христом, повинен очиститися, бо зустрічається із Святим Святих. Закхей був забрудненим сріблолюбством і жорстокосердям, але, зустрівши Христа, поспішив очиститися покаянням і ділами милосердя. 

Покаяння є залишенням усіх шляхів розпусти, якими ходили ноги людини, її думки і бажання, і навернення на новий шлях, шлях Христа. Але як покаятися грішній людині, коли вона у серці своєму ще не зустрілася з Богом і не посоромилася себе? Перш ніж малорослий Закхей побачив Христа очима, він зустрівся з Ним у серці своєму і посоромився усіх шляхів своїх. 

Покаяння є болем від самообману, яким грішна людина довго себе заколисувала, довго-предовго, а саме – до тієї миті, поки не відчула болю від самообману. Але сам цей біль веде до відчаю і самогубства, якщо з ним не пов’язаний сором і страх Божий. Лише тоді цей біль від самообману не згубний, а цілющий. Блаженний Августин спершу відчув згубний біль від самообману, що убив би і душу його, і тіло, якби його швидко не наздогнали сором та страх Божий. 

18.02.2024Читати далі

Святитель Амфілохій Іконійський – Слово на Стрітення Господнє.

Багато хто з великих мужів дивується дівоцтву, і воно справді варте здивування, адже воно споріднене з ангелами, розмовляє з гірськими силами і властиве істотам безтілесним. Воно – світильник Святої Церкви. Воно перемогло світ, зневажило пристрасті, приборкало бажання і не долучилося до Єви. Воно віддалилося від скорбот, досягло чистоти і звільнилося від страждань, тому що на дівоцтво не простягається вирок, який свідчить: “Множачись, множитиму скорботу твою, коли вагітна твоя, а коли хворий, то народжуватимеш дітей, а потяг до твого чоловіка твій, і він пануватиме над тобою” (Бут. 3:16). Отже, дівоцтво справді гідне здивування як не поневолюване стяжання, як оселя свободи, як аскетична прикраса, як вища людська істота, як звільнене від необхідних страждань, як таке, що ввійшло разом із Христом-Нареченим у чертог Царства Небесного. Ось які і подібні до них прославлення дівоцтва. Але і чесний шлюб перевершує всякий земний дар, оскільки він – багатоплідне древо, вишуканий цвіт і корінь дівоцтва. Він – насадитель розумних і одухотворених гілок. Він – благословення на множення світу, утішитель роду, творець людської істоти і живописець Божественного образу. Він отримав благословення Господа і утримує собою весь світ. Він – супровідник Того, Кого він переконав олюднитися, бо може з відвагою сказати: Ось, я і діти, яких дав мені Бог. Зруйнуй чесний шлюб і не знайдеш цвіт дівоцтва, бо саме від шлюбу, а не від чогось іншого, ти збереш цвіт дівоцтва. Говорячи це, ми не вносимо ворожнечу між дівоцтвом і шлюбом, але висловлюємо здивування перед тим і іншим, як необхідними одне для одного. Оскільки Господь є Промислитель кожного з них, Він не протиставляє одне з них іншому, тому що і дівоцтво, і шлюб однаковою мірою причетні страху Божому. Адже без благочестивого страху Божого і дівоцтво нецеломудрене, і шлюб нечесний.

15.02.2024Читати далі

Єпископ Микола Сербський (Велімірович) – Євангеліє про сліпого Вартимея (Лк., 93 зач., 18:35-43).

В цю Неділю треба прочитати рядове Євангеліє Неділі 31-ї — про зцілення сліпого (Лк., 93 зач.). Ред.

На світі є багато, надто багато речей, котрі людина або не вживає за призначенням, або зловживає ними. 

Багато хто носить годинники на грубих ланцюжках – почнемо з цього – не через годинники, а через людей: щоб бачили, що у них є коштовності!

Багато хто тримає доглянутих коней і чудові екіпажі не тому, що їм треба багато їздити, а для здивування народу і на заздрість ворогам! О, сто разів жалюгідні ті, кому безсловесні коні і мертві колеса підносять авторитет!

Багато хто одягається непристойно не для того, щоб приховати свою відчайдушну наготу і захистити тіло від холоду і пилу, а щоб підкреслити свою красу. О, незавидна краса, котру суха трава і хутро звіра можуть настільки підкреслити!

Багато хто загромаджує свій дім золотим і срібним посудом та іншими непотрібними прикрасами, саме у такій кількості, щоб було що до самої смерті охороняти від злодіїв. О бідні брати, хіба ви не розумієте, що треба остерігатися найстрашнішого з усіх злодіїв, котрий цілковито пограбував і спустошив вашу душу? Якби ви так берегли вашу душу, як бережете ваші коштовності, душа ваша пережила б їх; а так коштовності ваші переживуть душу. 

А що сказати про їжу і питво, дані Богом людям для підтримання  тіла, а вживаються людьми на погибель і тіла, і душі?

І що сказати про язик, даний людям, щоб вони славили Бога, вчили і потішали одне одного, а вживається ними для богохульства, хвастощів, наклепу, чи для того, щоб гнівити і отруювати душі?

І що сказати про розум, даний людям, щоб вони прокладали шлях до Божественної істини, а використовується ними у якості посібника та раба усяких гріхів і пороків?

І ще: що сказати про серце людське, дане людям, щоб бути органом любові, органом споглядання Бога і миру духовного, а перетвореного ними на міхи усякої нечистоти: хтивості, сріблолюбства, гордості і ненависті?

10.02.2024Читати далі

Єпископ Микола Сербський (Велімірович) – Субота після Богоявлення. Євангеліє про перемогу над спокусами (Мт., 7 зач., 4:1-11)

Нема жодної заповіді Божої, котрої б люди не порушили, і нема жодної, котру б вони виконали без скарг і нарікань. І нема жодної заповіді Божої, котру б порушив Господь Ісус Христос, і нема жодної, котру б Він виконав зі скаргами і наріканнями. Все, що треба було Йому в Його земному житті пройти, зробити і витерпіти, Він пройшов, зробив і витерпів у цілковитому смиренні і покірності Отцеві Своєму Небесному. Тільки б  нас навчити смирення і покірності! Тільки б нас надихнути на довготерпіння! Тільки б нам показати, що все, заповідане з небес, і можна, і треба виконати під всевидющим наглядом і керівництвом живого Бога.

Люди нарікають на бідність і на незнатність свого походження, хоча всі люди, в підсумку, - царського походження, від Царя Бога. А Він, єдинородний і улюблений Син Божий, ніколи не нарікав на те, що народився в овечій печері і не мав де прихилити голову.

Люди проклинають ворогів своїх, хоча найчастіше їх власний гріх зробив сусідів їхніми ворогами. А Він, безгрішний Агнець Божий, змушений був Немовлям біля Материнських грудей тікати у далеку країну від кривавого меча Іродового; І все ж Він не проклинав ворогів Своїх.

Люди бунтують проти влади і закону навіть тоді, коли не можуть самі з собою справитися. А Він, Законодавець всесвіту, підкорювався владі і закону, віддаючи кесареві кесареве (Лк.20:25).

Людям тяжкий піст, незважаючи на те, що навіть у найстрогіші дні посту їм дозволяється їсти хліб і овочі, і, незважаючи на те, що піст потрібен для очищення розуму і совісті. А Він, Пречистий, не маючи від чого очищувати Себе, добровільно наклав на Себе сорокаденний піст, піст без хліба, без овочів, без води.

Для людей мукою є молитва, і церковна, і келійна, хоча молитва є сходинами, що ведуть людину з пороху і свинства до Бога. А Він, Хто тілом стояв разом з іншими людьми на нижчому щаблі духовних сходів життя, а духом – незмінно на вищій, з радістю ходив у храм на молитву і проводив цілі ночі в усамітненні на молитві.

20.01.2024Читати далі

Єпископ Микола Сербський (Велімірович) – Святе Богоявлення. Євангеліє про Хрещення Господа.

І з'явиться слава Господня, і разом побачить її кожне тіло, бо уста Господні оце прорекли!

(Ісайя 40:5)

В давні часи Господь обіцяв явитися у славі великій. Люди почули – і забули. Але Господь не забув слова Свого. Бо слова Господні подібні до твердинь кам’яних, непорушних. Господь пообіцяв прийти, однак Він прийшов не тоді, коли Він нам найменше потрібен, а тоді, коли Він нам потрібен найбільше. Доки Господа міг замінити пророк чи ангел, доти Господь посилав замість Себе пророків та ангелів. Але коли зло у світі виросло настільки, що ні ангел не міг спалити його своїм світлом, ні пророк – зменшити своїм словом, тоді Господь виконав Свою древню обітницю і явився на землю. Але як явився Господь у славі? В невисловленому смиренні і покірності. Так, що ангели Його здавалися світлішими від Нього, а пророки Його – більшими за Нього. Коли на Йордані стояли пророк і Владика, пророк був помітнішим, ніж Владика. Іоан Предтеча виглядав чудеснішим і більшим, ніж Господь наш Ісус Христос. За двома важкими завісами приховав Христос Свою славу і велич: за тілом людським і за смиренням. Тому люди не помітили і не пізнали Його, в той час як очі всіх небесних сил були звернені до Нього більше, ніж увесь створений світ. Втілений в істинне тіло і істинне смирення, Господь Ісус Христос приходить з Галілеї на Йордан до Іоана хреститися від нього.

Дивний Бог у ділах Своїх! Через усі Свої справи Він вчить нас смирення і покірності. Він приховується за справами Своїми, як сонце вночі – за сяйвом зірок, як соловей у кущах – за своєю піснею.

19.01.2024Читати далі