Вознесіння Господнє, середина. 16 ст. НМЛ
Переді мною відкривається сяюче церковне видовище, яке викликає не суєтний сміх у людей, а шалену скорботу в диявола. Він бачить у вишніх Той Корінь, Який воскрешає мертвих, котрі знаходяться в пеклі; він бачить, що Той, Хто на землі був відданий ним на хресну смерть, тепер дивиться з неба; бачить, що земля наповнилася ангелами; бачить, що повітря незвичайно стає прохідним; бачить, що небесні сили виходять назустріч, і чує, що одні говорять: «Піднімайте, врата, верхи ваші, — ї ввійде Цар слави!» (Пс. 23, 7), а інші, у свою чергу, зустрічаючи і супроводжуючи Христа, викликують: «Господь могутній у бою» (Пс. 23, 8). У якому «бою»? У тому, який Він почав за нас із загальним ворогом. Останнього не міг подолати ніхто з людей: ані з пророків, ані з праведників. Усі знаходилися під тиранією смерті, яка тоді царювала, поки не явився Цар віків, Який, зв’язавши сильного, забрав у нього зброю.
22.05.2026Read more
Стихи:
Сівши праворуч Отця, Превічне Слово,
Віру найміцнішу Ти учням, подав.
У цей день, четвер шостої седмиці після Пасхи, святкуємо Вознесення Господа, Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Оскільки Господь, перебуваючи перед своїми стражданнями з учнями, обіцяв їм пришестя Всесвятого Духа і казав: Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде (Йо 16,7), і ще: Тож коли зійде той, Дух істини, він і наведе вас на всю правду (Йо 16,13), то після востання з мертвих являвся їм сорок днів не постійно, але час від часу, розділяючи з ними їжу й пиття та представляючи воскресення найдостовірнішим ділом.
Нарешті, возвістивши про Царство Боже, повелів їм не відлучатися з Єрусалиму, але, перебуваючи там, очікувати пришестя Всесвятого Духа, щоб хреститися і від Нього, бо раніше вони були хрещені одною лише водою від Йоана Предтечі, хоча Епіфаній Кіпрський і розповідав згодом, що Йоан Богослов хрестив Богородицю, а Петро і той же Йоан – інших апостолів.
Залишатися ж в Єрусалимі повелів для того, щоб проповідь благовісті спершу утвердилась там, і апостоли, переходячи в інші міста, не були з легкістю оскаржені як брехуни, а ще тому що належало їм, немов би воїнам, запастися тут зброєю Духа і опісля вийти на битву з ворогами Христа. Але коли настав час Вознесення, Він виводить їх на Оливну гору (яка називається так тому, що там насаджено безліч оливкових дерев) і розмовляє з ними про сповіщення про Нього всім кінцям землі і про нескінченне Його Царство в майбутньому. А оскільки бачив, що і вони в присутності Пречистої Його Матері мають намір запитувати про те, що має бути, приставляє до них ангелів, які вияснять [прийдешнє Його] сходження на небо.
22.05.2026Read more
Стихи:
Світла Подателю, від Світла бувши Світлом,
Сліпородженому очі Ти даруєш, Слове.
У цей день, в шосту неділю після Пасхи, святкуємо чудо Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, створене над сліпим від народження. Чудо це, подібно колишньому з самарянкою і розслабленим, також здійснилося при посередництві води. Сталося ж воно так. Коли Христос у розмові з юдеями оголосив себе рівним Отцю і сказав: Перше, ніж був Авраам, Я є (Йо 8,58), ті метали в Нього камені.
17.05.2026Read more
Стихи:
Ти, до криниці прийшовши за тлінною водою,
Черпаєш воду живу, нею омиваєш гріхи.
У цей день, в п’яту неділю після Пасхи, здійснюємо святкування Самарянки: оскільки Христос в цей день з усією ясністю об’явив себе Месією, що означає Христос або «Помазаник» (бо меса по-єврейському означає «єлей»), то нинішнє свято від того, вважаю я, і призначене на неділю, найближчу до переполовення П’ятдесятниці.
І як у неділю перед цим Господь робить чудо в купелі, так в цей день – при криниці Якова, яку сам Яків викопав і подарував своєму синові Йосифові (див. Бут 48,22). Було то особливе місце, де багато міст населяли самаряни, і при тому розташоване поблизу гори Сомор.
10.05.2026Read more
Стихи:
Якщо ні аду ключі, ні гріб, запечатаний вартою,
Не були перешкодою Тобі, – як перешкодять двері?
Сьогодні, в неділю другу після Пасхи, ми світло святкуємо оновлення Воскресіння Христового і дотик святого апостола Томи. Оновленням називався давній звичай святкувати серед року подію на деякій відстані від пам’ятного дня, коли вона сталася, згадуючи тим самим серед року великі діла того дня, щоб не прийшли вони в забуття.
Тому й звершили євреї першу Пасху в Гілгалі [1] (ІН 5, 10), як би відновлюючи перехід через Червоне море. Тому поновлюється у них – і при тому з усілякою пишнотою – скинія свідоцтва, і царювання Давида, і багато іншого, щоб не перераховувати окремо.
19.04.2026Read more
