Петрів, або Апостольський піст.

Через тиждень після свята П'ятдесятниці починається піст, який носить ім'я святих апостолів. Ця назва пов'язана по-перше, з тим, що він відбувається за прикладом перших учнів Христових, котрі постом готували себе до всесвітньої проповіді Євангелія після отримання дарів Святого Духа, тобто - після П'ятдесятниці. По-друге, за сучасним церковним уставом він продовжується до дня святих апостолів Петра і Павла (знову - зв'язок з апостолами). По-третє, встановлення цього звичаю сягає апостольських часів - першого християнського покоління.

До наших днів дійшов пам'ятник ранньохристиянської писемності, відомий під назвою «Постанови святих апостолів». Хоча, текст продовжував коригуватися і доповнюватися аж до III століття, багато викладеного в ньому устави та положення відображають апостольську епоху і містять апостольське вчення. У п'ятій книзі «Постанов» читаємо: «відсвяткувавши П'ятдесятницю, святкуйте одну седмицю, а після неї одну седмицю постіть, бо справедливо, щоб ви і веселилися за дар Божий, і постили після послаблення». Перша частина цієї постанови дотримується у нас до цього дня: після П'ятдесятниці йде так звана загальна седмиця, протягом якої піст забороняється. Друга частина постанови (щодо тривалості утримання) з часом зазнала змін. Це було пов'язано з будівництвом у Римі (який тоді ще не відпав від Православ'я) і Константинополі храмів на честь первоверховних апостолів Петра і Павла та встановлення їх свята 29 червня (12 липня за новим стилем). Піст тривав до дня святих апостолів і став змінним за тривалістю від півтора до шести тижнів: його початок залежить від дня святкування П'ятдесятниці (ця дата від року до року «плаває» за календарем), а кінець строго фіксований.

ВСТАНОВЛЕННЯ ПЕТРІВКИ

Піст святих апостолів дуже давній, бо сягає перших віків християнської віри. З IV століття маємо про нього свідчення святого Атанасія Великого і святого Амвросія Медіолянського, а з V ст. святого Льва Великого і Теодорета Кирського. Найдавніше свідчення про Петрівку дає нам святий Атанасій Великий (†373). У своєму листі до цісаря Констанція, де скаржиться на переслідування від аріян, він пише: “У часі тижня після святої П’ятдесятниці народ, що зберігав піст, вийшов на цвинтар молитися”. “Господь так вирішив, — каже святий Амвросій (†397), — щоб ми брали участь в Його муках в часі Чотиридесятниці, так, щоб і раділи ми Його воскресенням під час П’ятдесятниці. Ми не постимо в П’ятдесятниці, тому що в ті дні сам Господь перебував з нами… Бути разом з Христом — це наче пожива для християн. Тож у часі П’ятдесятниці ми живимося Господом, що з нами перебуває. Після тих днів, коли Господь піднісся на небо, ми знову постимо” (Бесіда. 61).

Святитель Лев I Великий (†461) говорить: «Після тривалого свята П'ятдесятниці піст особливо необхідний, щоб його подвигом очистити нам думки і зробитися гідними дарів Святого Духа. За нинішнім святом, яке Дух Святий освятив Своїм зішестям, звичайно слідує всенародний піст, благодійно встановлений для лікування душі і тіла, і тому вимагає, щоб ми дотримувались його з належним благоволінням. Бо ми не сумніваємося, що після того, як апостоли сповнилися обітованою з неба силою, і Дух істини вселився в серця їхні, між іншими таємницями небесного вчення, за натхненням Утішителя, преподано також вчення і про духовну стриманість, щоб серця, очищаючись постом, робилися більш здатнимми до прийняття благодатних дарувань ... Тому-то вчителі, що просвіщали прикладом і повчанням всіх чад Церкви, початок битви за Христа ознаменували святим постом, щоб, виходячи на брань проти духовного розбещення, мати для цього зброю в стриманні, яким можна було б убити гріховні прагнення, бо невидимі наші супротивники і безтілесні вороги не здолають нас, якщо ми не будемо вдаватися до плотських похотей. Хоча в спокусника бажання шкодити нам постійне і незмінне, але воно залишається безсилим і бездіяльним, коли він не знайде в нас сторону, з якої йому можна напасти ... З цієї-то причини встановлений незмінний і рятівний звичай - після святих і радісних днів, які святкуються нами на честь Господа, що воскрес із мертвих і потім вознісся на небеса, і після прийняття дару Святого Духа, проходити поприще посту. Цього звичаю необхідно стараннно дотримуватися і для того, щоб у нас перебували ті дари, які повідомлені нині Церкві від Бога. Ставши храмами Святого Духа і, більше ніж будь-коли, бувши напоєні Божественними водами, ми не повинні коритися жодним похотям, не повинні служити ніяким порокам, щоб житло чесноти не осквернилося нічим нечестивим. За допомогою та сприянням Божим ми всі можемо досягти цього, якщо тільки, очищаючи себе постом і милостинею, будемо намагатися звільнити себе від скверн гріховних і приносити рясні плоди любові. З апостольських правил, які вселив Сам Бог, предстоятелі церковні, по натхненню Святого Духа, першими постановили те, щоб всі подвиги чесноти починати з посту. Це вони зробили тому, що заповіді Божі можна виконати добре тільки тоді, коли воїнство Христове захищене від усіх спокус гріха святою стриманістю. Отже, улюблені, повинні ми вправлятися в пості переважно в даний час, у який заповідається нам піст, після закінчення п'ятдесяти днів, які минули від Воскресіння Христового до зішестя Святого Духа і проведених нами в особливому торжестві. Цей піст заповіданий, щоб оберегти нас від безпечності, в яку дуже легко впасти через довготривалий дозвіл на їжу, яким ми користувалися. Якщо ниву нашої плоті не обробляти невпинно, на ній легко зростають тернина й бур’ян, і приноситься такий плід, який не збирають в житницю, а прирікають на спалення. Тому ми зобов'язані нині з усією ретельністю зберігати те насіння, яке прийняли в наші серця від небесного сіяча, і остерігатися, щоб заздрісний ворог якось не зіпсував дарованого Богом, і в раю чеснот не виросли терня пороків. Відвернути ж це зло можна тільки милістю і постом» (Бесіда. 74 і 76).

Паломниця С. Етерія (кінець IV ст. ) у своєму щоденнику згадує, що наступного дня після празника П’ятдесятниці починався піст. В Апостольських постановах (IV ст. ) сказано: “Після П’ятдесятниці празнуйте одну седмицю, а потім зберігайте піст, бо справедливість вимагає, щоб радіти після одержання дарів Божих і постити після відпочинку тіла”.

Із свідчень IV сторіччя виходить, що в Олександрії, Єрусалимі й Антіохії піст Апостолів був пов’язаний з П’ятдесятницею, а не з празником святих апостолів Петра й Павла. У перші століття після П’ятдесятниці був звичайно один тиждень радости, тобто загальниця, а потім один тиждень посту.

Про Петрів піст згадується в канонах царгородського патріярха Никифора (806-815). В уставі святого Теодора Студита сказано про Чотиридесятниці святих апостолів. Блаженний Симеон Фессалонікійський (†1429) так пояснює мету цього посту: "тому що через них ми сподобилися багатьох благ і вони з'явилися для нас діячами і вчителями посту, послуху ... і стриманості. Це проти волі свідчать і латиняни, вшановуючи апостолів постом в їхню пам'ять . Але ми, згідно з постановами апостольськими, складеними Климентом, після зішестя Святого Духа одну наділю торжествуємо, а потім, в слід за цим, дотримуємось того, що заповіли нам постити апостоли ".

ТРИВАННЯ ПЕТРІВКИ

Піст Петрівки ввійшов у практику в Церкві не дорогою закону, але через звичай. З тієї причини тривалий час не було одностайности ані щодо його дотримання, ані щодо часу його тривання. Одні постили 12 днів, другі — 6, инші — 4, а ще инші — тільки один день. Антіохійський патріярх Теодор Вальсамон (†1204) про Петрівку каже: «За сім днів і більше до празника Петра й Павла всі вірні, тобто миряни й монахи, зобов’язані постити, а хто б не хотів, то хай буде виключений з християнської спільноти».

З твору «Про три чотиридесятниці», який приписують монахові синайської обителі Анастасієві Синаїтові (VI-VII ст. ), довідуємося, що піст апостолів тривав від першої неділі після П’ятдесятниці аж до празника Успення Пресвятої Богородиці. Пізніше від нього відділився Успенський піст, і з Петрівки виключено місяць липень. Симеон Солунський говорить про один тиждень посту Петрівки. Сирійці-уніяти зменшили цей піст до чотирьох днів, а сирійці-яковіти дотримуються його разом з греками.

Піст святих апостолів у нашій Церкві триває від неділі Всіх святих до 29 червня — празника святих Апостолів Петра й Павла. Він може бути довший або коротший, залежно від того, коли випадає празник Пасхи. Випаде празник Пасхи скоріше — довша Петрівка, випаде пізніше — коротша Петрівка. Найтриваліший піст містить в собі шість тижнів, а найкоротший - тиждень і один день. Він завжди починається із закінченням Тріоді, або після тижня П'ятдесятниці, і припиняється 12 липня, якщо свято святих апостолів Петра і Павла буде не в середу і не в п'ятницю.

ПРИПИСИ ПЕТРОВОГО ПОСТУ

Петрів піст є дещо лагідніший, ніж Великий піст перед Пасхою. Київський митрополит Георгій (1069-1072) у своєму Уставі не дозволяє під час Петрівки вживати ані м’ясні, ані молочні страви. У середу і п’ятницю він приписує суху їжу, тобто хліб і воду чи сушені фрукти. У вівторок, четвер, суботу й неділю дозволяється їсти рибу два рази на день й пити вино. Крім того, ще наказується робити по сто поклонів денно до землі, за винятком суботи, неділі і свят. Митрополит Георгій був грек, тому можна припустити, що він приписав нашій Церкві таку саму практику Петрівки, яку той час мала грецька Церква.

За Типіконом в Апостольський піст у вівторок і четвер рибу ми не їмо, але тільки споживаємо варену їжу з олією і випиваємо вина (природно, «сухого» і в самій помірній кількості). У понеділок, середу і п’ятницю до трьох годин дня не їмо зовсім, а потім споживаємо сирі овочі, фрукти і хліб (сухоїдіння), та й то не досхочу. В суботу і неділю дозволяється риба. Якщо в понеділок, вівторок і четвер служиться славослівна служба, то дозволяється варена їжа з єлеєм, риба і вино. Якщо славослівна служба доводиться на середу або п’ятницю – риба не дозволяється, але тільки варена їжа з єлеєм. Якщо ж на середу або п’ятницю доводиться служба бдіння, то дозволяється і риба. Крім того, риба дозволяється й у дні храмових свят, на який би вони не припали день.

 

Складено за різними джерелами: (1), (2), (3).

20.06.2022