Синаксар у Святу і Велику Суботу.

Стихи:
Даремно, стороже, охороняєш гріб:
Не втримає могила Самосущого Життя.

У Святу і Велику Суботу святкуємо Боготілесне погребення і зішестя в ад Господа, Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, завдяки чому рід наш, покликаний від тління, до вічного життя перейшов.

Свята Чотиридесятниця перевершує всі інші дні; але більшою від неї є Свята і Велика седмиця, а з днів Великої седмиці найбільший день – велика оця і Свята Субота.

23.04.2022Читати далі

Синаксар у Святу і Велику П’ятницю.

Стихи на розп’яття:
Ти, Боже, живий – і умертвлений на древі;
О, обнажений мертвець – і Син Бога Живого!

Стихи на розбійника, розп’ятого з Христом:
Відкрив розбійник зачинені врата Едему;
Він вставив ключ – (молитву): Пом’яни мене!

У Святу і Велику П’ятницю ми звершуємо (богослуження) святих, спасительних і страшних страждань Господа і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа, які Він добровільно перетерпів за нас. Оплювання, побиття, удари, паплюження, глузування, багряниця, тростина, губка, оцет, цвяхи, спис, і після всього цього Хрест і смерть, – все це мало місце в п’ятницю.

22.04.2022Читати далі

Синаксар у Святий і Великий Четвер.

Стихи на Божественне умивання:
Учням на вечері мив ноги Бог,
Нога Якого потім на (древо)
[1] спиралася, колись заборонене в Едемі.

Стихи на Тайну Вечерю:
Подвійна вечеря: бо вміщає Пасху стару
І Пасху нову – Владики Кров і Тіло.

Стихи на молитву перед страстями:
Молитва – труд аж до (крапель) крові на обличчі;
Христе, Отцю молився Ти відкрито,
Боявся смерті, цим обманувши ворога.

Стихи на зраду:
Обманщики людей! Навіщо потрібні мечі і кілки
Проти Того, Хто добровільно
Помре, щоб світ спасти?

Святі отці, що все премудро впорядкували, перейнявши усе від божественних апостолів і Священних та Божественних Євангелій, заповіли нам у святий і Великий Четвер згадувати чотири (події): 1) Божественне умивання (ніг); 2) Тайну Вечерю і встановлення Святих Таїн; 3) надзвичайну молитву (в Гетсиманії) і, нарешті, 4) зраду.

21.04.2022Читати далі

Синаксар у Святу і Велику Середу.

Стихи: 

Жінка, помазавши Христове тіло миром,

Передвіщає смирну і алое Никодима.

У Святу і Велику Середу божественні отці повеліли творити спомин про жінку-блудницю, яка незадовго до спасительних страждань помазала Господа миром. Для того встановлено здійснювати тепер її пам’ять, щоб, за словом Спасителя, всюди і всім було сповіщено про її ревний вчинок.

Коли Ісус увійшов до Єрусалиму і був у домі Симона прокаженого, до Нього підійшла жінка і вилила Йому на голову дорогоцінне миро.

20.04.2022Читати далі

Синаксар у Святий і Великий Вівторок.

Стихи: 

Великий Вівторок нам представляє десять дів,

Які почули від непідкупного Владики вирок.

У Святий і Великий Вівторок ми споминаємо притчу про десять дів, бо цю та інші притчі Господь, йдучи на страждання та входячи (це було на горі Оливній – див. Мт гл. 21, 22, 25) в Єрусалим, розповідав своїм учням, а деякі звертав і до юдеїв. Притчу ж про десять дів сказав Він, закликаючи до милостині і разом з тим навчаючи всіх бути готовими заздалегідь до смерті.

Господь багато говорив їм про дівство і про скопців – та й завжди дівство прославляється – бо це справді велика (чеснота). Але щоб хтось, хто подвизається в дівстві, не нехтував іншими чеснотами, насамперед милостинею, яка чинить яскравим світильник дівства, святе Євангеліє приводить цю притчу; і називає мудрими п’ятьох, які доклали до дівства багато дорогого єлею милостині, а п’ятьох – немудрими, бо хоч й вони мали дівство, але милостиню – незрівнянно (меншу). Тому вони й немудрі, що виконавши більше, залишили менше, і нічим не відрізнялися від блудниць, бо були так само переможені через багатство, як ті – через плоть.

У Святий і Великий Вівторок ми споминаємо притчу про десять дів, бо цю та інші притчі Господь, йдучи на страждання та входячи (це було на горі Оливній – див. Мт гл. 21, 22, 25) в Єрусалим, розповідав своїм учням, а деякі звертав і до юдеїв. Притчу ж про десять дів сказав Він, закликаючи до милостині і разом з тим навчаючи всіх бути готовими заздалегідь до смерті.

19.04.2022Читати далі

Синаксар у Святий і Великий Понеділок.

Стихи (на Йосифа Прекрасного):
Йосиф цнотливий став справедливим правителем і хліба роздавачем. О, вмістилище чеснот!

Стихи (на всохлу смоковницю):
Єврейське зібрання проображаючи,
Христос своїм прокляттям висушує
Смоковницю, позбавлену плодів духовних,
Тож уникаймо ми її нещастя!

У Святий і Великий Понеділок ми згадуємо блаженного Йосифа Прекрасного і всохлу смоковницю, оскільки звідси бере початок (седмиця) святих Страстей Господа нашого Ісуса Христа, а прообразом Його насамперед служить Йосиф.

18.04.2022Читати далі

Синаксар у Квітну неділю (неділю ваїй). Вхід Господній в Єрусалим.

Стихи: 

На безсловесну тварину возсів Той, що створив словом небеса, людей звільняючи від уподібнення тваринам.

У цей день ми святкуємо славний і пресвітлий празник ваїй (Квітної неділі) ось чому. Після воскресення Лазаря з мертвих численні, бачачи, що сталося, увірували в Христа; тому юдейське зборище затвердило вирок: вбити Христа і самого Лазаря. Ісус віддалився [1], уникаючи їх злоби, а вони вирішили неодмінно вбити Його у празник Пасхи, але деякий час було Йому дано уникнути цього. За шість днів до Пасхи, говорить євангелист Йоан, прибув Ісус у Витанію, де перебував Лазар, якого воскресив був з мертвих. Там, отже, справили йому вечерю, а й Лазар був серед тих, які разом з ним посідали до столу, а сестра його Марія помазала миром ноги Христа (пор. Йо 12,1-3).

17.04.2022Читати далі

Синаксар у Лазареву суботу.

Стихи: 

Ти плачеш, Ісусе, – це від людської природи,
А друга воскрешаєш – Божественною (Твоєю) силою.

У цей день ми святкуємо воскресення святого праведного Лазаря Чотириденного, друга Христового. Він був по народженню юдей, за віросповіданням – фарисей, син фарисея Симона, як десь говориться, родом з Витанії. Коли ж Господь наш Ісус Христос звершував свій земний шлях заради спасення людського роду, Лазар став Його другом наступним чином. Оскільки Христос часто розмовляв з Симоном, бо і той очікував воскресення мертвих, і багато разів приходив в їх будинок, то Лазар разом з двома своїми сестрами, Мартою і Марією, полюбився Йому як рідний.

16.04.2022Читати далі

Житіє преподобної матері нашої Марії Єгипетської, що його написав святіший Софроній, патріарх Єрусалимський.

В одному з палестинських монастирів жив старець, прикрашений доброзвичайністю життя та розсудливістю слова. Ім’я того старця було Зосима. Він пройшов усі подвиги монашого життя і зберіг усі правила, що їх передали досконалі іноки. Те все чинячи, ніколи не минав він нагоди повчитися божественних слів, отож чи лягав, чи вставав, чи працював, чи їв – безперестанно співав Богові. Прийшовши змалечку в монастир, до п’ятдесяти трьох років добре подвизався в ньому. А тоді збентежили його помисли, буцім він у всьому вже досконалий і не треба, щоби хтось його повчав. Отож подумав він: «Чи є на землі монах, який міг би повчити мене для моєї користі або показав мені подвиги, яких я не звершував? Чи знайдеться в пустелі хтось, чиї діла перевершили б мої?»

Коли старець це подумав, з’явився йому ангел і прорік: «О Зосимо, подвизався ти добре, наскільки спроможна подвизатися людина, добре пройшов подвижницьке життя, та нема такої людини, що була б досконалою, бо подвиг, який чекає попереду і якого ти не знаєш, більший від того, що вже позаду. Щоб довідатися тобі, скільки є доріг до спасення, вийди зі своєї землі, як Авраам – преславний патріарх, та йди в монастир, що на річці Йордан».

09.04.2022Читати далі

Народні звичаї на Благовіщення.

У селах ґміни Чижі Гайнівського повіту Підляського воєводства Польщі (тут).

Етнографічний матеріал про українські народні звичаї на Благовіщення я записав у селі Кропивки на Володавщині від Марії Клізи у 1987 році. Пані Марія наспівувала тоді на магнітофон весільні пісні, а також виявилася майстерною оповідачкою. У прислів’ях, які вона розповідала, йшлося про народну мудрість української нації, яка споконвіків заселяла Холмщину та Підляшшя. Я тоді цікавився етнокультурою, бо вважав, що це – форма збереження нашої української національної ідентичності у Польщі. Окрім цього, тоді ще були живі люди, які пам’ятали дуже багато звичаїв, а головне – вірили в магію та практикували її на щодень. Цей архівний матеріал про народні звичаї на Благовіщення показує нам, українцям у Польщі, сумну правду: духовна культура відходить у забуття.

Благовіщення Пресвятої Богородиці (7 квітня), належить до Дванадесятих свят, тобто таких, що мають нерухомі дати. На свято Благовіщення, що припадає на час Великого посту, давні українські мешканці Холмщини і надбужанського Підляшшя притримувалися багатьох аграрно-побутових вірувань. Вони мали здебільшого язичницький характер і ніяк не асоціювалися з богословською практикою церкви. Проте звичаями на Благовіщення українські мешканці Холмщини і Підляшшя відзначали важливий елемент свята періоду Чотиридесятниці. Недарма над Бугом були відомі прислів’я: «Великий піст не одному прижме хвіст» та «У Великому пості не йди в гості». Свято Благовіщення, яке несло благу вістку про об’явлення Архангела Гавриїла Пресвятій Богородиці, мало в народі багатошарву язичницьку функцію, пов’язану з приходом весни. Це були космогональні вірювання про пробудження землі до весняного життя, про кінець зими та нове в житті людей. Оскільки на Благовіщення Архангел Гавриїл прибував з небесного світу, сповіщаючи Діву Марію, що вона стане матір’ю Сина Божого і Спасителя світу, народні вірування мали також небесну сутність. На Благовіщення прилітали з вирію лелеки (бусюни), і це свідчило, що весна обов’язково наближається. Тому у ці дні казали: «На Благовіщення бусюн прилітає, а зима відлітає», «На Благовіщення весна зиму перемагає». Існувало повір’я: якщо на Благовіщення людина побачить лелеку в польоті, то буде здорова весь рік. Натомість побачити лелеку, що стоїть на луці чи в полі, вважалося поганим знаком, бо тоді весь рік людина збиватиме пальці на ногах об каміння. У ті часи протягом літа люди ходили босоніж, а взували черевики тільки до великих свят, на весілля, на похорони, коли йшли до церкви чи їхали до міста Володави на ярмарок.

06.04.2022Читати далі