Синаксар у Лазареву суботу.

Стихи: 

Ти плачеш, Ісусе, – це від людської природи,
А друга воскрешаєш – Божественною (Твоєю) силою.

У цей день ми святкуємо воскресення святого праведного Лазаря Чотириденного, друга Христового. Він був по народженню юдей, за віросповіданням – фарисей, син фарисея Симона, як десь говориться, родом з Витанії. Коли ж Господь наш Ісус Христос звершував свій земний шлях заради спасення людського роду, Лазар став Його другом наступним чином. Оскільки Христос часто розмовляв з Симоном, бо і той очікував воскресення мертвих, і багато разів приходив в їх будинок, то Лазар разом з двома своїми сестрами, Мартою і Марією, полюбився Йому як рідний.

Наближалися спасительні Страсті Христові, коли вже личило таємниці воскресення відкритися з достовірністю. Ісус перебував за Йорданом, передше воскресивши з мертвих дочку Яіра і сина вдови (наїнської). Друг же Його Лазар, тяжко захворівши, помер. Ісус, хоча і не був там, каже учням: Лазар, друг наш, заснув, – а через деякий час знову сказав: Лазар помер (Йо 11,11;14). Покликаний сестрами його, Ісус, залишивши Йордан, прийшов до Витанії. Була ж Витанія недалеко Єрусалиму, стадій з п’ятнадцять (Йо 11,18). І зустріли Його сестри Лазаря, кажучи: «Господи! Якби Ти був тут, не вмер би брат наш. Але й тепер, якщо Тобі завгодно, Ти воздвигнеш його, бо (все) можеш» (пор. Йо 11,21-22). Ісус запитав юдеїв: Де поклали ви його? (Йо 11,34). Тоді всі пішли до гробу. Коли ж хотіли відвалити камінь, Марта каже: Господи! Вже смердить; бо чотири дні, як він у гробі (Йо 11,39). Ісус, помолившись і просльозившись над лежачим, воскликнув сильним голосом: Лазарю, вийди сюди! (Йо 11,43). І зараз вийшов померлий, його розв’язали, і він пішов додому.

Це нечуване диво збудило заздрість в юдеїв і вони вирішили вбити Ісуса; але Той знову, ухилившись від них, пішов. Первосвященики ж задумали вбити й Лазаря, так як численні, бачачи його, увірували в Христа. Але Лазар, дізнавшись про їх задум, віддалився на острів Кіпр і жив там, а згодом апостолами був поставлений єпископом міста Кітій [1]; поживши свято і боговгодно, звершившивши (при цьому) багато чудес, він через тридцять років після того, як ожив, знову помер і був похований на Кіпрі. Передання говорить, що після воскресення він зберігав сувору повздержливість і що йому подарувала (єпископський) омофор Пречиста Матір Божа, зробивши його своїми руками. Імператор Лев Мудрий після одного божественного видіння переніс чесні і святі мощі Лазаря з Кіпру до Константинополя, у зведений царем храм в ім’я цього святого, з почестями поклавши їх в дорогоцінну раку праворуч від входу, навпроти святого вівтаря. І дотепер ще чесні його мощі перебувають там, виділяючи якісь невимовні пахощі.

Святкувати ж у сьогоднішній день воскресення Лазаря встановили святі і богоносні отці наші, а радше святі апостоли, після сорокаденного посту для очищення, маючи намір священнодіяти святі Страсті Господа нашого Ісуса Христа. Оскільки вони вважали воскресення Лазаря першим і основним приводом для зловмисництва юдеїв проти Христа, то і помістили тут це надзвичайне чудо, яке описує лише євангелист Йоан [2], в той час як інші євангелисти опускають, – адже (при них) Лазар був ще живий і його можна було бачити наяву. Бо тоді необхідно було довести [3], що Христос – Син Божий і Бог, що Він воскрес і що буде воскресення мертвих, в чому краще всього переконував Лазар. Кажуть, ніби для (запевнення в цьому) і все Євангеліє (від Йоана) було написано, так як інші євангелисти зовсім не згадують про безпочаткове родження Христа.

Лазар нічого не оповідав про те, що знаходиться в аді, оскільки йому або не довелося бачити тамтешнього, або наказано мовчати про побачене.

Звідси і будь-яка людина, недавно померла, називається Лазарем, і погребальне одіяння називається таємничим словом лазарома [4] – щоб нагадувати про першого Лазаря. Бо як той за словом Христа встав і знову ожив, так і кожна людина, хоча і померла, але буде жити вічно, воскреснувши при останній сурмі.

Христе Боже, молитвами друга Твого Лазаря, помилуй нас. Амінь.

 

[1] Кітій – місто на південному березі острова Кіпр, поблизу нинішнього містечка Ларнака.

[2] Святий апостол Йоан Богослов писав Євангеліє пізніше за всіх, вже після смерті Лазаря (Йоан переставився на початку II століття). Праведний Лазар переставився в 63 р. по Р.Х.

[3] За Патріархом Софронієм, Йоан Богослов написав своє Євангеліє на противагу єресі евіонітів, які стверджували, ніби Христос не існував перед народженням від Марії.

[4] Лазарома – з єврейської мови означає погребальне одіяння, плащаниця, якою у євреїв зазвичай обвивали тіла покійних.

12.04.2025