Синаксар у Святий і Великий Вівторок.

Стихи: 

Великий Вівторок нам представляє десять дів,

Які почули від непідкупного Владики вирок.

У Святий і Великий Вівторок ми споминаємо притчу про десять дів, бо цю та інші притчі Господь, йдучи на страждання та входячи (це було на горі Оливній – див. Мт гл. 21, 22, 25) в Єрусалим, розповідав своїм учням, а деякі звертав і до юдеїв. Притчу ж про десять дів сказав Він, закликаючи до милостині і разом з тим навчаючи всіх бути готовими заздалегідь до смерті.

Господь багато говорив їм про дівство і про скопців – та й завжди дівство прославляється – бо це справді велика (чеснота). Але щоб хтось, хто подвизається в дівстві, не нехтував іншими чеснотами, насамперед милостинею, яка чинить яскравим світильник дівства, святе Євангеліє приводить цю притчу; і називає мудрими п’ятьох, які доклали до дівства багато дорогого єлею милостині, а п’ятьох – немудрими, бо хоч й вони мали дівство, але милостиню – незрівнянно (меншу). Тому вони й немудрі, що виконавши більше, залишили менше, і нічим не відрізнялися від блудниць, бо були так само переможені через багатство, як ті – через плоть.

У Святий і Великий Вівторок ми споминаємо притчу про десять дів, бо цю та інші притчі Господь, йдучи на страждання та входячи (це було на горі Оливній – див. Мт гл. 21, 22, 25) в Єрусалим, розповідав своїм учням, а деякі звертав і до юдеїв. Притчу ж про десять дів сказав Він, закликаючи до милостині і разом з тим навчаючи всіх бути готовими заздалегідь до смерті.

Коли ж закінчилася ніч цього життя, задрімали всі (Мт 25,5) діви, тобто померли, тому що сон означає смерть. І коли вони спали, опівночі залунав крик (Мт 25,6). Одні, які взяли багато єлею, увійшли з женихом, коли відкрилися двері; а немудрі, маючи недостатньо єлею, прокинувшись, шукали його. Мудрі ж хотіли дати, але не могли і перед тим, як увійти, сказали: Щоб часом і нам, і вам не забракло – підіть краще до продавців, тобто до бідних, та й купіть собі (Мт 25,9 ), – але даремно, бо після смерті це неможливо, як і (в притчі) про багача і Лазаря об’являє Авраам, кажучи: важко перейти звідси туди (пор. Лк 16,26). Однак немудрі, прийшовши непросвіченими, так взивали, стукаючи в двері: Господи, Господи, відчини нам! (Мт 25,11). Сам Господь дав їм оту страшну відповідь, сказавши: Відійдіть, не знаю вас (Мт 25,12); бо як ви могли б побачити жениха, не маючи приданого, тобто милостині?

Отже, для напоумлення богоносні отці і встановили помістити тут притчу про десятьох дів, яка повчає нас завжди чувати і готуватися до зустрічі істинного Жениха добрими ділами, особливо милостинею, оскільки невідомий день і час кончини; так само як і (прикладом) Йосифа (вчать отці) стяжати цнотливість, а прикладом смоковниці – завжди приносити духовний плід. Бо, хто робить одне, навіть і явно велике, (добре) діло, а іншими, насамперед милостинею, нехтує, – не входить з Христом у вічне упокоєння, але з соромом повертається назад. Бо немає нічого сумнішого і ганебнішого, аніж дівство, переможене пристрастю до майна.

Але, о Жениху, Христе, приєднай нас до мудрих дів, причисли до Твого вибраного стада і помилуй нас. Амінь.

30.04.2024