Синаксар у суботу п’ятої седмиці Великого посту, Похвала Пресвятої Богородиці (субота Акафістова).

Клацніть щоб збільшити ікону.

Стихи:
Все місто вдячно хвалить піснею безупинною
Невтомну Захисницю у боях.

У цей день [суботу п’ятої седмиці Великого посту]  ми співаємо акафіст (несідальний піснеспів) Пресвятої Владичиці нашої Богородиці з наступних причин. У роки самодержавного правління у Візантії імператора Іраклія [1] перський цар Хозрой [2], бачачи, що грецька держава ослаблена після царювання тирана Фоки [3], послав одного зі своїх воєвод, на ім’я Сарвар, з багатотисячним військом, щоб підкорити собі всі східні провінції імперії. Хозрой намагався зробити це і раніше, погубивши близько ста тисяч християн, яких юдеї викуповували у нього і вбивали.

Головний воєвода Сарвар, захопивши весь Схід [4], досяг самого Халкедона [5], який тепер називається Ускюдар. Цар Іраклій через зменшення золотих запасів переплавив церковні священні посудини на монети для більшої і цілковитої розплати. Прийшовши по Чорному морю в перські країни, він підкорив їх, абсолютно перемігши Хозроя з іншими військами. Незабаром Сірой, син Хозроя, зрадивши свого батька, захопив владу і, убивши Хозроя, уклав союз з царем Іраклієм. Але аварский каган [6], що правив і скіфами [7], дізнавшись, що цар відплив по Чорному морю, порушивши мир з греками, привів стотисячне військо і підійшов до Константинополя із західного боку, вимовляючи богохульства (і погрози). Раптово все море наповнилося кораблями, а земля – незліченними пішими та кінними воїнами.

Патріарх Константинопольський Сергій втішав людей, перестерігаючи не втрачати (надії) і не слабшати, але від душі покласти все уповання на Бога і на Матір Його, Пречисту Богородицю. Патрицій по імені Бон, що був тоді градоначальником, в свою чергу, готував усе необхідне для оборони. Бо личить нам з допомогою Божою і самим робити все можливе. Патріарх же з усім народом, взявши святі ікони Богоматері, обходив місто по верху стін, тим самим зміцнюючи їх. Так як Сарвар підійшов зі сходу, а каган – із заходу, щоб спалити околиці міста, то Патріарх (знову) обходив по стінах, несучи Нерукотворний Образ Христа, Чесне і Животворяще древо (Хреста) і чесну ризу Богоматері. Скіфський каган з суші облягав стіни Константинополя з безліччю воїнів, до зубів озброєних. Ворогів було стільки, що один грек бився з десятьма скіфами. Але непереможна Воєвода допомогла вельми нечисленним воїнам, які опинилися в Її храмі, іменованому «Живоносне Джерело», розгромити ворогів, що перевершували їх числом. З цих пір греки, підбадьорившись і зрадівши, допомогою Непереможної Воєводи – Божої Матері, весь час абсолютно їх перемагали. Спробувавши укласти мир, городяни були відкинуті. Каган відповів їм: «Не обманюйтеся про Бога, в Якого віруєте, бо завтра я все одно візьму ваше місто». Почувши (про це), городяни простягали руки до Бога (в молитві).

І ось, змовившись, каган і Сарвар з суші і з моря кинулися на місто, бажаючи захопити його хитрістю, але стільки їх воїнів було вбито греками, що живі не встигали спалювати мертвих. Моноксили [8], наповнені воїнами, разом з усіма ворожими кораблями розбилися в бухті, званій Золотий Ріг, навпроти храму Богоматері у Влахернах, коли на море раптово піднялася страшна буря і воно розступилося. Так явилося преславне чудо Пречистої Богоматері: ворогів викинуло на берег моря у Влахернах […].

А боголюбиві люди Константинополя, віддаючи подяку Богоматері, всю ніч співали Їй несідальний піснеспів (акафіст) за те, що Вона зберегла їх і чудовою силою сотворила перемогу над ворогами. З тих пір в спогад настільки дивного чуда Церква і прийняла таке свято, щоб возносити хвалу Божій Матері в цей день, коли Нею здійснена перемога. Несідальною ж (пісня) названа тому, що константинопольський клир і весь народ тоді оспівували Її стоячи.

Після тридцяти шести років, за царювання Костянтина Погоната [9], агаряни знову, прийшовши з незліченним військом, напали на Константинополь і воювали проти нього сім років. Коли вони зимували в Кізіцьких країнах, то багато з них загинули. Після цього, відмовившись від війни і повертаючись зі своїм військом, всі вони потонули в морі, званому Сілео.

І втретє, при імператорі Левові Ісаврі [10], знову агаряни [11], чисельністю понад сто тисяч, спочатку знищили Перське царство, а потім Єгипет і Лівію. Пройшовши Індію, Етіопію та Іспанію, вони нарешті підпливли до Царгорода на 1800 кораблях. Оточивши місто, агаряни, гадали негайно його знищити. Міські священнослужителі, несучи святе древо Чесного і Животворящого Хреста і чесну ікону Богоматері Одигітрії, обходили місто по стіні, зі сльозами молячись Богу.

Араби ж вирішили розділитися на дві частини таким чином: одні воювали з болгарами і впало їх там понад двадцять тисяч, а іншим, які залишилися для наступу на Царгород, перегородив шлях ланцюг, простягнутий від Галати [12] до стін Константинополя. Коли вони допливли до деякого місця, званого Состен, там подув північний вітер, і багато їх кораблів розбилися і потонули, а на тих, що залишилися, почався такий сильний голод, що (агаряни) стали поїдати людські тіла і нечистоти. Потім, пустившись у втечу і досягнувши Егейського моря, вони з усіма своїми суднами згинули в морській глибині, бо сильний град, що випав з неба, викликав хвилювання на морі і пробив корабельну смолу. І так загинула ця незліченна безліч військових кораблів, тільки три залишилося, щоб повідати (про те, що трапилося).

На честь всіх цих дивних чудес Пречистої Богоматері ми і святкуємо сьогоднішнє свято. Несідальний (акафіст) отримав свою назву від того, що тоді всю ніч люди стоячи співали пісню Матері Бога-Слова; і в той час як на інших (службах) за уставом можна сидіти, в нинішнє свято Богоматері ми всі слухаємо (похвалу) стоячи.

Христе Боже, молитвами Пречистої Твоєї Матері, Непереможної Воєводи, визволи нас від спокус, що находять з усіх боків, і помилуй нас, бо Ти єдиний Чоловіколюбець.

 

[1] Іраклій (575-641 рр.) – Візантійський імператор; царював з 610 по 641 р.

[2] Хозрой I, Великий – Перський цар з династії Сасанідів. Скинутий із престолу і убитий сином Сіроєм в 628 р.

[3] Візантійський імператор Фока царював з 602 по 610 р. Відрізнявся крайньою жорстокістю.

[4] Кесарію Кападокійську, Сирію, Єрусалим, Лівію і Киренаїку.

[5] Передмістя Константинополя.

[6] Каган – вождь хазар, аварів, скіфів та ін. народів.

[7] Слов’янами.

[8] Моноксил (грец. Monoksilon) – судно, видовбане з одного стовбура.

[9] Костянтин Погонат – Візантійський імператор з 668 по 685 р.

[10] Лев III Ісавр – Візантійський імператор, царював в 717-741 рр.

[11] Араби.

[12] Галата – приміська слобода на іншій стороні Константинопольської протоки.

01.04.2023