Синаксар у Неділю четверту Великого посту. Преподобного Йоана Ліствичника.

Стихи:
Хоча і тілом живий, але помер (для світу) Йоан;
І вічно живий (душею) (він, що) померлий, бездиханний.
Залишивши «Ліствицю» (з тридцяти щаблів),
він показав нам шлях своїх же сходжень:
адже помер Йоан в тридцятий день (весняний).

У віці шістнадцяти років, будучи вже досконалим по розуму, Йоан приніс себе самого як непорочну жертву Богу, піднявшись на гору Синай. Як проминуло ще дев’ятнадцять років по тому, він прийшов на поприще безмовності, в п’яти стадіях (восьми верстах) від храму Господнього. Досягнувши обителі Палестри на місці, званому Тола, Йоан провів там сорок років, палаючи Божественною любов’ю та невпинно розпалюючись її вогнем.

Їв він усе, що не заборонено монашим уставом, але досить помірковано, через це премудро сокрушаючи гордість. Але хто в змозі передати словами джерело сліз його? Спав він стільки, скільки необхідно було, щоб ум не ушкодився від бдіння. Все життя його було безперервною молитвою і безмірною любов’ю до Бога.

Настільки богоугодно подвизаючись, Йоан написав книгу, названу Ліствицею, в якій виклав вчення про спасіння, і, сповнений благодаті, достойно спочив у Господі, залишивши і багато інших творів.

Його молитвами, Боже, помилуй і спаси нас. Амінь.

14.04.2024