Великий Бог наш і творить Він чудеса; і нема кінця розповіді про чудеса Його. Нема очей, що побачили б усі чудеса Його; нема язика, котрий перелічив би їх; нема розуму, котрий збагнув би їх.
Дивилися очі, дивилися – і заснули сном смертним. Перелічував язик, перелічував – і онімів. Заглиблювався розум, заглиблювався – і побляк. Хто може пізнати чудеса, не пізнавши спершу Чудотворця? А хто, побачивши Чудотворця, залишиться живим?
Весь вогонь на землі виник і походить від сонця, як кажуть ті, хто займається дослідженням подібних речей. Чому сонце саме не зійшло на землю, але своєрідно втілилося: частково у землі, частково в воді, частково в тваринах? Чому у кожному такому частковому своєму втіленні сонце прикрилося товстою і холодною завісою? Чому все воно не спустилося на землю, щоб зробити те ж саме, що робить його вогонь і його світло, втілені у тіла, в тіла врівноважені? Тому що, якби воно підійшло до землі зовсім близько, уся земля розплавилась би, перетворилася на пару і зникла.
Хто із смертних міг би опинитися поблизу сонця – і залишитися живим? А сонце є всього лише одним з творінь Божих; воно є мороком у порівнянні зі світлом Божим. Так хто міг би побачити Бога Чудотворця і залишитися живим?
28.05.2022Читати далі
Стихи:
Світла Подателю, від Світла бувши Світлом,
Сліпородженому очі Ти даруєш, Слове.
У цей день, в шосту неділю після Пасхи, святкуємо чудо Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, створене над сліпим від народження. Чудо це, подібно колишньому з самарянкою і розслабленим, також здійснилося при посередництві води. Сталося ж воно так. Коли Христос у розмові з юдеями оголосив себе рівним Отцю і сказав: Перше, ніж був Авраам, Я є (Йо 8,58), ті метали в Нього камені.
27.05.2022Читати далі
В одному з палестинських монастирів жив старець, прикрашений доброзвичайністю життя та розсудливістю слова. Ім’я того старця було Зосима. Він пройшов усі подвиги монашого життя і зберіг усі правила, що їх передали досконалі іноки. Те все чинячи, ніколи не минав він нагоди повчитися божественних слів, отож чи лягав, чи вставав, чи працював, чи їв – безперестанно співав Богові. Прийшовши змалечку в монастир, до п’ятдесяти трьох років добре подвизався в ньому. А тоді збентежили його помисли, буцім він у всьому вже досконалий і не треба, щоби хтось його повчав. Отож подумав він: «Чи є на землі монах, який міг би повчити мене для моєї користі або показав мені подвиги, яких я не звершував? Чи знайдеться в пустелі хтось, чиї діла перевершили б мої?»
Коли старець це подумав, з’явився йому ангел і прорік: «О Зосимо, подвизався ти добре, наскільки спроможна подвизатися людина, добре пройшов подвижницьке життя, та нема такої людини, що була б досконалою, бо подвиг, який чекає попереду і якого ти не знаєш, більший від того, що вже позаду. Щоб довідатися тобі, скільки є доріг до спасення, вийди зі своєї землі, як Авраам – преславний патріарх, та йди в монастир, що на річці Йордан».
09.04.2022Читати далі
У селах ґміни Чижі Гайнівського повіту Підляського воєводства Польщі (тут).
Етнографічний матеріал про українські народні звичаї на Благовіщення я записав у селі Кропивки на Володавщині від Марії Клізи у 1987 році. Пані Марія наспівувала тоді на магнітофон весільні пісні, а також виявилася майстерною оповідачкою. У прислів’ях, які вона розповідала, йшлося про народну мудрість української нації, яка споконвіків заселяла Холмщину та Підляшшя. Я тоді цікавився етнокультурою, бо вважав, що це – форма збереження нашої української національної ідентичності у Польщі. Окрім цього, тоді ще були живі люди, які пам’ятали дуже багато звичаїв, а головне – вірили в магію та практикували її на щодень. Цей архівний матеріал про народні звичаї на Благовіщення показує нам, українцям у Польщі, сумну правду: духовна культура відходить у забуття.
Благовіщення Пресвятої Богородиці (7 квітня), належить до Дванадесятих свят, тобто таких, що мають нерухомі дати. На свято Благовіщення, що припадає на час Великого посту, давні українські мешканці Холмщини і надбужанського Підляшшя притримувалися багатьох аграрно-побутових вірувань. Вони мали здебільшого язичницький характер і ніяк не асоціювалися з богословською практикою церкви. Проте звичаями на Благовіщення українські мешканці Холмщини і Підляшшя відзначали важливий елемент свята періоду Чотиридесятниці. Недарма над Бугом були відомі прислів’я: «Великий піст не одному прижме хвіст» та «У Великому пості не йди в гості». Свято Благовіщення, яке несло благу вістку про об’явлення Архангела Гавриїла Пресвятій Богородиці, мало в народі багатошарву язичницьку функцію, пов’язану з приходом весни. Це були космогональні вірювання про пробудження землі до весняного життя, про кінець зими та нове в житті людей. Оскільки на Благовіщення Архангел Гавриїл прибував з небесного світу, сповіщаючи Діву Марію, що вона стане матір’ю Сина Божого і Спасителя світу, народні вірування мали також небесну сутність. На Благовіщення прилітали з вирію лелеки (бусюни), і це свідчило, що весна обов’язково наближається. Тому у ці дні казали: «На Благовіщення бусюн прилітає, а зима відлітає», «На Благовіщення весна зиму перемагає». Існувало повір’я: якщо на Благовіщення людина побачить лелеку в польоті, то буде здорова весь рік. Натомість побачити лелеку, що стоїть на луці чи в полі, вважалося поганим знаком, бо тоді весь рік людина збиватиме пальці на ногах об каміння. У ті часи протягом літа люди ходили босоніж, а взували черевики тільки до великих свят, на весілля, на похорони, коли йшли до церкви чи їхали до міста Володави на ярмарок.
06.04.2022Читати далі
22-го березня у церковному календарі особливий день – свято 40 мучеників. Йдеться про 40 воїнів римського ХІІ легіону, які загинули у 320 році біля міста Севастія (нині турецьке місто Сівас) за відмову зректись християнства. Святим моляться за швидке повернення рідних з дальньої відлучки.
В українців цього дня з відлучки повертається справжнє тепло, повноцінно починається сезон посівних робіт. Існувало повір'я, що теплу весну на своїх крилах несуть птахи, які повертаються із зимівлі. І, аби птахи швидше повернулися, раніше здійснювали багато обрядів, до яких долучали малечу. 22 березня, якраз після дня весняного рівнодення, коли настає астрономічна весна, нарешті й справжня весна бере свої права: в давнину люди вірили, що саме цього дня з вирію повертаються птахи. Тому існує дуже гарна та цікава традиція — випікання булочок-жайворонків у вигляді пташок. У Великий піст на Русі господині пекли булочки-пташки з пісного тіста, іноді виліплювали їх разом із гніздами та яєчками. Готових пташок «садили» на вікно, а частину віддавали дітям для забави.
Пропонуємо і вам потішити своїх діточок у традиційний для нашого народу спосіб — разом спекти «жайворонків».
22.03.2022Читати далі
«Сия Вера Апостольская, сия Вера Отеческая,
сия Вера Православная, сия Вера вселенную утверди».
(Чин в неділю Торжества Православ’я)
В православній літургічній традиції преший тиждень Великого посту виділяється особливою суворістю постової дисципліни та особливим, підкреслено покаянним характером богослужінь. В цей період, як правило, припиняється навчання в духовних школах та всі роботи в монастирях, звісно, крім тих, які необхідні для підтримки елементарних вимог побуту. Весь вільний час присвячується молитві. Після тижневого періоду говіння наступає «мала Пасха» – неділя, яка має незвичну та особливу назву «Торжество Православ’я». В своєму конкретно-історичному вимірі ця назва пов’язана з перемогою над іконоборством, яке, хоч і було засуджене на VII Вселенському соборі в 787 році, назавжди зникло з історичної арени тільки століттям пізніше. Останню крапку в іконобрчих дискусіях поставив Константинопольський собор 843 року, який скликали патріарх Мефодій та імператриця Феодора (+867 р.). Власне, після собору, за її ініціативи і відбулось перше святкове богослужіння, яке в той рік випало на першу неділю Великого посту та згодом отримало назву «Торжество Православ’я». Богословською перемогою над іконоборством завершився важливий етап розвитку хрстиянського богослов’я, який почався Третім Вселенським собором (431 рік) та був присвячений формуванню христології – православному вченню про Христа.
14.03.2022Читати далі
На Блудного сина:
Хто, як і я, розпусник, – дерзай, прийди:
Адже двері Божих щедрот для всіх відчинені.
У цей день ми святкуємо повернення блудного сина, яке божественні отці поставили в Тріоді на другому місці з наступних причин.
Оскільки деякі знають за собою безліч беззаконь, від юності живучи розпусно, проводячи час бездіяльно, у п’янстві і нечистоті, і таким чином впавши в глибину бід, то приходять у відчай, який є породженням гордості. Тому вони ніяк не хочуть перейти до виправлення, виставляючи (на оправдання) полонення злом, через що впадають постійно в ще більше зло.
Святі отці, проявляючи і до таких людей батьківське чоловіколюбство і бажаючи позбавити їх відчаю, пропонують тут оцю притчу після першої (притчі про Митаря і Фарисея), вириваючи з коренем ту пристрасть (відчай) і підводячи їх до придбання чесноти, відкриваючи тим, що багато згрішили, розпусним, преблаге Боже милосердя, показуючи через цю притчу Христову, що немає таких гріхів, які можуть перевершити Його чоловіколюбство.
20.02.2022Читати далі
Коли минув час очищення Богородиці, за законом Мойсея Вона понесла Його в Єрусалим, шобпоставити Його перед Господом як і написано в законі Господньому. І був там Симеон – людина праведна й благочестива. Йому було обіцяно від Духа Святого не бачити смерті до того часу, поки не побачить Христа Господнього. І прийшов він за велінням Духа Святого до храму, а коли принесла Мати Дитя Ісуса щоб виконати все за законним звичаєм, – узяв Його на руку свою благословляючи Бога, сказав: «Нині відпускаєш раба Твого Владико, як і сказав Ти, з миром» (Лк 2, 22-29).
Хто розповість про сили Господні, які довелося чути, складе всі подяки Йому (Пс. 105, 2). Тому, Хто тримає в руках Своїх землю, Хто вміщує в Собі безодню розуму й премудрості, висловлену його устами? Хай же радіє сьогодні Адам із Симеоном, промовляючи до Христа «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, як і сказав Ти, з миром; нині звільняєш мене від вічного тягаря, нині визволяєш мене від тліну нині рятуєш мене від смерті, нині звільняєш мене від скорботи
15.02.2022Читати далі
15 лютого, на сороковий день після Різдва Христового, православні віруючі відзначаються велике християнське свято – Стрітення Господнє або принесення до Єрусалимського храму Господа нашого Ісуса Христа.
Історію цього свята розповідає тільки один євангеліст апостол Лука. Саме цей євангельський текст читається на Літургії в день свята (Лук. 2: 22-40). Як передає ап. Лука: «І коли настали дні очищення за законом Мойсеєвим, то принесли Його до Єрусалима, щоб поставити перед Господом, як написано в законі Господньому, щоб усяка дитина чоловічої статі, яка розкриває утробу, була посвячена Господу. І щоб принести в жертву, як сказано в законі Господньому, дві горлиці або двоє голуб’ят» (Лук. 2: 22-24).
Як відомо із книг Старого Завіту, Бог серед всіх народів світу вибрав ізраїльські племена – нащадків патріархів Якова, Ісаака та Авраама. Історія Церкви називає цих мужів патріархами, бо вони стали засновниками нового народу. Народу, котрий на відміну від решти людей світу, мав привести людство до спасіння, тобто підготувати світ до пришестя Сина Божого на землю. Щоб ізраїльський народ виконував свою місію, Бог уклав з ним Завіт, дав Божественний Закон через пророка Мойсея.
15.02.2022Читати далі
Стихи на трипіснці:
Творче неба і землі!
Як Трисвяту пісню від Ангелів,
Трипіснець від людей прийми.
На митаря і фарисея:
По-фарисейськи хто живе, той віддаляється від Церкви;
А ви, смиренні, Христа віднаходите в нутрі своєму.
У цей день з Богом розпочинаємо Тріодь, яку багато з наших святих і богоносних отців-поетів, ведених Святим Духом, прекрасно і належним чином склали, наповнивши піснями. Першим придумав трипіснець – вважаю, що на образ Святої і Живоначальної Тройці – великий поет Косьма для Великої седмиці святих Страстей Господа і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа, придумавши пісні з короткою назвою кожного дня в акростиху.
Після нього й інші отці, особливо Теодор і Йосиф Студити, наслідуючи його приклад, склали богослужбові чинопослідування для інших тижнів Великого посту – спочатку для своєї Студійської обителі; перш за все вони написали трипіснці, а потім, керуючись вказівками отців, склали і упорядкували й інші богослужбові книги.
13.02.2022Читати далі
