В останні люті часи, коли примножилися гріхи наші, примножилися й біди на нас, і це сповнюється за словом святого Павла: "Бідиа від розбійників, біди від родичівб, біди від поган, біди по містах, біди по пустелі, біди в морі, біди в братах фальшивих"[1]. Коли на сповнення слів самого Господа "постане народ на народ і царство на царство, і голод, мор та землетруси настануть місцями"[2]; коли докучають нам нашестя іншоплемінних, міжусобні війни і смертоносні рани, тоді Пречиста і Преблагословенна Діва Марія, Матір Господня, подає нам покров свій на захист, щоб від усіляких нас бід увільнити, від голоду, пагуби й землетрусу захистити, від війни та рани покрити — і збереже нас під своїм покровом неушкоджених, чого звіщання учинилось у царському Константинограді, у царство Лева Премудрого, царя благочестивого у церкві преславної Пресвятої Богородиці, котра у Влахернах.
14.10.2025Читати далі
Воздвиження чесного і животворчого хреста Господнього є одним із дванадцяти свят у році, завжди в числі. Історики Східної Церкви вважають, що передусім дві події лягли в основу встановлення цього празника: віднайдення у 4-му столітті Хреста, на якому розіп'яли Ісуса, та повернення цього хреста з Персії до Єрусалиму у 7-му столітті. Треба зауважити, що у святкуванні цього празника не йдеться про звичайне почитання-поклоніння святому хрестові, яке буває в Хрестопоклонну неділю. Тут ідеться про зміст свята та про що говорить сама назва празника «воздвиження», що означає піднесення, тобто окремий урочистий обряд почитання і прослави святого хреста.
Господь наш Ісус Христос, розп'ятий і померлий за гріхи всього світу на Голгофі, був знятий з Хреста праведним Йосифом Аримафейським і покладений в печері в саду, який знаходився недалеко від місця розп'яття (Ін. 19: 38-42). Іудеï там же, на Голгофі, зарили в землю Хрест Господній і хрести, на яких були розіп'яті два розбійники, зберігши це місце в таємниці.
Через 70 років Єрусалим був ущент зруйнований військами римського імператора Тита; наступні імператори-язичники поставили собі за мету повністю знищити в пам'яті людей спогади про священнi мiсця, де постраждав за людей і воскрес Господь наш Ісус Христос. Імператор Адріан (117-138), який ненавидів християн, наказав засипати землею Голгофу і Гріб Господній і на цьому місці на штучному пагорбі i поставити капище язичницької богині Венери і статую Юпітера. Сюди збиралися язичники і робили всякі неподобства.
27.09.2025Читати далі
Нинішнє свято є для нас початком свят. Будучи межею закону і переміни, воно стає також дверима до благодаті та істини. Воно може ще називатися середнім і останнім. Його початок – закінчення закону; середина – з’єднання крайніх точок, кінець – одкровення істини. «Мета бо закону – Христос» (Рм 10,4), Який, звільняючи нас від букви, приводить до духу. Тут кінець (закону): тому що Законодавець, звершив все, змінив букву на дух і все об’єднав в собі (пор. Еф 1,10), оживляючи закон благодаттю: благодать прийняла закон під своє панування, а закон підкорився благодаті, так що властивості закону і благодаті не зазнали взаємного змішання, а тільки тяжке, рабське і служебне (у законі), божественною силою перемінилося на легке і вільне (в благодаті), щоб ми – як говорить Апостол, – не були підневолені первнями світу (Гл 4,3) і не перебували під рабським ярмом букви закону. Ось вершина Христових до нас добродійств! Ось одкровення таємниці! Ось обоження прийнятого людства – як плід спустошення Богочоловіка.
21.09.2025Читати далі
Предтечі Спасителевому, святому Йоанові годилося випередити як Різдво Господа свого, так і добровільну Його смерть своєю смертю. Як на землі проповідував прихід Його, кажучи [1]: «Іде сильніший від мене услід за мною», так щоб і душам святих праотців, в аді утримуваних, сповістив про Господній Прихід – що вже явився у світі сподіваний Месія. А тому що Христос Господь мав постраждати за гріхи людські, тому й Предтеча Його через беззаконня Іродові страдницьку смерть передвитерпів.
Почалося ж це так. Ірод, названий Антипа, син старого Ірода, що повбивав дітей вифлеємських, поганого кореня поганий паросток, який володів четвертиною Галилеї [2], взяв був спершу собі в подружжя доньку Арети, царя аравійського, і жив з нею часу немало. Тоді зранився красою Іродіяди, жінки Филипа, брата свого, змовився з нею, що погодилася на нечисту похіть його, і, за бажанням тієї любодійниці, вигнав свою першу, законну дружину і взяв ту жінку братову проти закону.
Хоч би й помер брат його, проте не годилося йому брати її, бо залишилася братова донька, народжена від неї. А закон велів тільки тоді братову жінку-вдову брати живому братові [3], якщо померлий брат не залишив після себе дітей. Є ж такі, які точно кажуть, що живим був Филип-брат, однак забрав від нього Ірод жінку його і велике зло сподіяв – як хижак, і перелюбник, і кровозмісник.
Коли таке беззаконня Ірод вчинив, не стерпів ревнитель закону Божого, викривач гріхів людських і проповідник покаяння святий Йоан Хреститель, але в очі викривав Ірода перед усіма як перелюбника й хижака, що забрав дружину у свого брата. І казав: «Не годиться тобі мати жінку Филипа, брата твого». Не терпів Ірод викриття, звелів кинути Йоана до темниці й обкласти кайданами. А найбільше лютувала на святого Іродія й хотіла убити його зразу, але не могла, сам Ірод їй забороняв, і охороняв в’язня від жінки, що дихала вбивством. Він-бо, знаючи, що Йоан – муж праведний і святий, його ж і раніше з насолодою слухав і, беручи до уваги слова його, багато чинив добра, боявся віддавати його на страту. Боявся не стільки Бога, скільки людей, як каже євангелист Матей [4]: «Хотів його убити, та боявся людей, бо за пророка його мали». Щоб не повстали на нього люди й не підняли бунту, не смів явно передати явно на смерть пророка й Хрестителя, якого всі любили та шанували, але тільки в’язницею мучив його, хотів загородити незмовкаючі уста свого викривача.
11.09.2025Читати далі
Києво-Печерська ікона Успіння Пресвятої Богородиці
Колись ми возвеличили дівственну скинію Богоматері, нині ж заспіваймо пісню погребальну. І нехай ніхто не дорікає мені за те, що взявся за справу, що перевищує мої сили, бо склав я це слово зі смиренням, згідно з даною мною обіцянкою. Нехай також ніхто не дивується, якщо слово буде містити в собі щось відоме лише небагатьом. Отже, явився до гробу Божої Матері незліченний лик богоносців і всі чини смирних Сил, невидимо злетівши з висоти, зібралися на дивне видовище. Богонатхненні душі святих, яких книга Пісня Пісень в духовному сенсі називає дівами (П.п 1,2), були також там, складаючи хори навколо ложа, бо пристойно було, щоб богоугодні душі усопших були присутні при Цариці єства, передували Її переходу, супроводжували Її урочистою ходою і співали пісні на Її відхід.
Відкрито лежало сяюче світлом тіло Богородиці, те, яке вмістило всю повноту богоначального Слова, яке, будучи видиме на ложі, обгорнуло все творіння пахощами мира.
28.08.2025Читати далі
Нива веселить нас жнивами, виноградник – плодами для споживання, а Писання – життєдайним вченням. Але в один лише час року бувають на ниві жнива і в один лише час року у винограднику збирається виноград; Письмо ж, коли читається, завжди виділяє життєдайне вчення. Нива після закінчення жнив не та вже, що була раніше; виноградник, після збору винограду втрачає свою ціну, в Писанні ж щодня збираємо жнива, і не бракує в ньому колосків для дослідників; щодня збираємо виноград, і грона надії, які знаходимо в ньому, не вичерпуються.
Отже наблизимося до цієї ниви, щоб насолодитись тим, що виростає на цих життєдайних борознах; пожнемо на ній колоски життя, слова Господа нашого Ісуса Христа, Який сказав своїм учням: Є деякі між тут присутніми, що не зазнають смерти, аж поки не побачать Сина Чоловічого, що йде у славі своїй. По шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Йоана, його брата, повів їх окремо на високу гору і переобразився перед ними: обличчя Його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло (Мт 16,28; 17,1-2).
Про тих самих сказав, що не зазнають смерті, поки не побачать образу Його пришестя, і яких взявши, возвів на гору, і яким показав, яким чином прийде в останній день у славі свого Божества і в тілі своєї людськості. Вивів же їх на гору, щоб показати їм, хто Син, і чий Син. Бо коли запитав їх: За кого мають люди Сина Чоловічого? – вони відповіли Йому: Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, ще інші за Єремію або одного з пророків (Мт 16,13.14). Тому веде їх на гору і показує їм, що Він не Ілля, але Бог Іллі, і також не Єремія, але Той, Який освятив Єремію в материнській утробі, і не один з пророків, але Господь пророків, що послав їх. Показує їм, що Він Творець неба і землі, що Він Господь живих і мертвих, тому що наказав небу, і возвів Іллю, дав помах землі, і воскресив Мойсея.
19.08.2025Читати далі
Апостоли Петро і Павло. Ікона Візантія XVI ст. ГТГ
В сьогоднішній день Свята Церква благочестиво згадує страждання святих славних і всехвальних апостолів Петра і Павла.
Святий Петро, ревний послідовник Ісуса Христа, за своє високе визнання Його Божества: Ти – Христос, Бога живого син! – удостоївся від Спасителя почути у відповідь: Щасливий ти, Симоне ... Тож і я тобі заявляю, що ти – Петро (Petrus), і на цьому камені (petra) збудую мою Церкву (Мт 16, 16-18). На цьому камені (petra), на тому, що ти сказав: Ти – Христос, Бога живого син! – на цьому твоєму визнанні створю Церкву мою. Бо ти – Петро: від «каменя» (petra) Петро (Petrus), а не від Петра (Petrus) «камінь» (petra), точно так, як від Христа християнин, а не від християнина Христос.
Хочете знати, від якого «каменя» (petra) апостол Петро (Petrus) так названий? – Послухайте апостола Павла: Не хочу бо, брати, щоб ви не знали, – каже апостол Христовий, – що всі наші батьки були під хмарою, що всі перейшли через море, що всі христились у Мойсея, у хмарі та в морі, що всі їли ту саму духовну страву, що всі пили те саме духовне питво, бо пили з духовної, що йшла за ними, скелі – скеля ж був Христос (1 Кр 10, 1-4). Ось від якого «Каменя» Петро!
12.07.2025Читати далі
Стихи:
Господа нашого друзів всіх прославлю я.
А всякий, хто бажає, нехай вступить у їх сонм.
У цей день, в неділю першу по П’ятдесятниці, здійснюємо святкування всім святим по всій вселенній – в Азії, Лівії та Європі, на півночі і півдні. Сьогоднішнє свято Божественні отці визначили звершувати після сходження Всесвятого Духа, якби вказуючи, що все це здійснене через апостолів Його пришестям, яке умудрило і просвітило тих, що походять від нашого змішання, повернувши їм [колишню гідність людини] для заповнення відпалого ангельського чину, і через Христа до Бога привело: одних – мучеництвом і кров’ю, інших – доброчесним життям і звичаями.
15.06.2025Читати далі
Стихи:
Всяке диханння Духа Господнього нехай славить,
Силою Його розорилася зухвалість лукавих духів.
Того ж дня, у понеділок П’ятдесятниці, здійснюємо святкування Самому Всесвятому, Животворящому і Всемогутньому Духу, Одному з Трійці Богові, що рівночесний і єдиносущний Отцю і Сину, і з Ними разом прославляється. У самий день П’ятдесятниці Він сутнісним чином зійшов на апостолів у світлиці, де ті перебували, і опустився на кожного з них у вигляді вогненних язиків (див. Ді 2,1-3).
09.06.2025Читати далі
Стихи:
В подуві бурхливому язиковогненно подає
Христос Божественного Духа апостолам.
Вилився Дух у день цей великий рибалкам.
У цей день, в неділю восьму після Пасхи, Святу П’ятдесятницю святкуємо і це свято запозичене нами з священних книг євреїв. Бо як ті святкують у себе П’ятдесятницю, шануючи число сім, і тому ще, що вони, провівши в пустелі п’ятдесят днів після Пасхи, прийняли закон – так і ми, святкуючи п’ятдесят днів після Пасхи, приймаємо Святого Духа, Який встановлює закон, що наставляє на всяку істину і нахиляє до богоугодного діла.
Належить знати, що у євреїв було три свята – Пасха, П’ятдесятниця і Кучки. Пасху здійснювали на спогад про перехід через Червоне море (бо «Пасха» в перекладі і означає «перехід»), а вказувало це свято на наш перехід від гріховної пітьми і повернення до раю. П’ятдесятниця святкувалася євреями на спогад їхніх страждань в пустелі – [на спогад] про те, як через численні скорботи були вони введені в землю обіцяну, бо тоді насолодилися плодами, хлібом і вином. Являло воно [свято П’ятдесятниці] собою і наші лиха від невір’я, і входження в Церкву, бо і ми причащаємося тоді Тіла і Крові Владичної. Одні кажуть, що П’ятдесятниця святкувалася в юдеїв з цієї причини, інші ж – що на честь тих п’ятдесяти днів, коли Мойсей постив, прийнявши після їхнього закінчення Богом написаний закон. Згадують при цьому жертвоприношення бичка та інше – те, що вчинив Мойсей, виходячи на гору і сходячи із неї. Інші вважали, що П’ятдесятниця задумана євреями, як уже говорилося, заради гідності числа сім, бо, помножене саме на себе, воно, за вирахуванням одиниці, становить п’ятдесят. Але гідність числа п’ятдесят відноситься не тільки до днів, але і до років, з яких складається у них ювілей, бо він буває при семикратному помноженні семи років, коли і землю залишають незасіяною, і худобі дають відпочинок, і куплених рабів на волю відпускають (див. Втор 31,10).
08.06.2025Читати далі
