Єпископ Микола Сербський (Велімірович) – Єангеліє про жінок-мироносиць (Неділя третя після Пасхи).

Чудесна річ - любов живих до живих. І світло сонячне не таке чудесне.

Чудесна річ - любов живих до мертвих. І тихе місячне світло на озері не таке чудесне.

Шляхетна людина, що піклується про живих. Більш ніж шляхетна людина, що піклується про мертвих. Людина часто піклується про живих через егоїзм. Але де егоїзм в турботі людини про мертвих? Хіба мертві заплатять їй чи подякують їй? Деякі тварини ховають своїх мерців; і, віддавши їх могилі, вони віддають їх на забуття. Але коли жива людина ховає померлого, вона ховає разом з померлим і частину себе самої; і повертається додому, несучи в душі своїй частину похованого покійника. Це особливо ясно, до щему ясно, коли родич ховає родича і товариш - товариша.

О могильники, у скількох могилах ви вже поховані, і скільки мерців живе в вас!

У смерті є одна властивість любові: вона, як і любов, у чомусь знеособлює тих, хто бачив її і залишився живий. Зігнута матір ходить на могили дітей своїх. Хто це ходить? Це діти в душі материнській і матір ходять на дитячі могили. У душі материнській матір живе лише в одному тісному куточку; всю іншу обитель душі її займають діти. Такий і Христос, але у незрівнянно більшій мірі. Він стис Всього Себе у гробі, щоб люди, діти Його, змогли розміститися в безкрайніх обителях Раю. Зігнута матір ходить на могили дітей своїх, щоб немов воскресити їх в душі своїй, омити їх сльозами своїми, приголубити їх думками своїми. Любов материнська рятує померлих дітей від зникнення і знищення в цьому світі, хоча б на деякий час. Згорблений і обпльований Господь зміг, ідучи до Свого Хреста і труни, любов'ю Своєю істинно воскресити весь рід людський і навіки врятувати його від зникнення і знищення. Тільки діло Христове незрівнянно більше, ніж справа будь-якої з самотніх матерів світу, бо і любов Його до роду людського незрівнянно більша, ніж любов до дітей своїх будь-якої матері у світі.

19.05.2024Read more

Єпископ Микола Сербський (Велімірович) – Євангеліє про сумнів і віру апостола Фоми (Неділя друга після Пасхи).

Які чудові взаємини матері і дитини! З одного боку – любов і жертовність, з іншого – віра і послух.

Чи є для дитини якийсь інший шлях до щастя, крім як вірити матері і слухатися її? Чи є більше чудовисько, ніж дитина, котра не вірить своїй матері і не слухає її?

Віра – найцнотливіший шлях пізнання. Хто зверне з шляху цього стає нецнотливим, нечистим.

Віра – найшвидший шлях пізнання. Хто зверне з шляху цього стає на шлях запізнення.

Де є віра,  є і порада; де нема віри, порада не допомагає.

Де є віра, є і бесіда; де віра зменшується, там зменшується і бесіда; там і сумніви, і спокуса займають місце бесіди.

Чужинець не вірить чужинцеві, родич вірить родичу. Коли між чужими поселяється віра, вони стають рідними; коли між рідними зникає віра, вони стають чужими.

Чи міг би спокійно спати господар, якби закрив в одному загоні вовка і вівцю? Як може бути веселою і мирною людина, в душу котрої закрався сумнів і націлився на віру її?

Коли у віри нема сусіда-сумніву, тоді душа людини спокійна і сильна, а лице веселе. 

О, яка сумна картина: зустрілись дві смертні людини, обидві сотворені Тим, Хто і серафимів сотворив, і одна до другої говорить, спокушаючи, і одна другу слухає, сумніваючись!

Лише одна картина ще сумніша від цієї: коли сотворена людина слухає Євангельське слово свого Творця і сумнівається в ньому.

12.05.2024Read more

Єпископ Микола Сербський (Велімірович) – Євангеліє про Переможця смерті (Пасха).

Замерзлі збираються біля вогню; голодні збираються біля трапези; змучені довгою темрявою ночі радіють сходу сонця; виснажені важкою боротьбою торжествують від несподіваної перемоги.

О воскреслий Господи, як Ти воскресінням Своїм для всіх став усім!

О найбагатший Царю, як Ти одним Своїм даром наповнив всі порожні руки, простерті до неба! Радіє небо, радіє і земля. Радіє небо, як радіє мати, годуючи своїх голодних дітей; радіє земля, як радіють діти, приймаючи їжу з рук своєї матері?

Перемога Христова – єдина перемога, якій можуть радіти всі людські істоти, від першоствореної і до останньої. Всяка інша перемога на землі розділяла і розділяє людей. Коли один цар земний здобуде перемогу над іншим царем, один з них радіє, а другий тужить. Коли людина переможе свого сусіда, то під одним дахом – пісня, а під іншим – плач. Але нема на землі переможної радості, не отруєної зловтіхою: звичайний переможець земний радіє як своєму сміху, так і сльозам переможеного супротивника. Він і сам не помічає, як зловтіха наполовину розбавляє його радість.

Коли Тамерлан переміг султана Баязіда, він посадив останнього в залізну клітку і перед кліткою влаштував святкування і бенкет. Вся його радість полягала в зловтішанні; його злість живила його веселощі. О брати, якою ж короткою радістю буває зловтіха! О, якою отруєною їжею для веселощів є злість! Коли король Стефан Дечанський переміг короля болгарського, він не хотів ні втручатися в болгарські землі, ні поневолювати болгарський народ, але з поля битви вирушив у самітню келію, щоб поститися і молитися Богові. Цей переможець благородніший за іншого; однак і ця перемога, як і будь-яка людська перемога, не позбавлена свого жала для переможених. І найблагородніша людська перемога схожа на якесь сонце, що однією своєю половиною випускало б світлі промені, а другою – темне проміння. Тільки Христова перемога – як сонце, що зливає свої світлі промені на всіх, хто стоїть під ним.

Тільки Христова перемога наповнює всі серця людські повнотою радості. Тільки вона – перемога, в якій нема зловтіхи і злості.

05.05.2024Read more

Єпископ Микола Сербський (Велімірович) – Євангеліє про Бога серед розбійників (Велика П’ятниця).

Христос на Голгофі! Спаситель на Хресті! Праведник в муках! Чоловіколюбець вбитий людьми! Хто має совість, нехай засоромиться! Хто має серце, нехай плаче! Хто має розум, нехай розуміє!

З чим порівняти цю подію, таємну, як безодня, важку, як земля, страшну, як пекло? З якою з мільйонів щоденних подій в неосяжному всесвіті, які бачать наші очі і про які чують наші вуха, порівняти цей, що не має назви, злочин на Голгофі? З ягням серед голодних вовків? Чи з невинним немовлям у пащі царя зміїв? Чи з матір’ю, оточеною божевільними синами і доньками? Чи з майстром, що потрапив у ним самим створену машину і порубаним на шматки механізмом цієї машини? Чи з Авелем, якого брат убив? Але це більший грішник вбив меншого грішника, а тут злочин вчинено над Безгрішним. Чи з Йосипом, якого брати продали в Єгипет? Але це гріх проти брата, однак, не проти Добродія. Чи з праведним Іовом, тіло якого сатана перетворив на гній, і сморід, і їжу червів? Але це лютий сатана виступив проти творіння Божого, а тут творіння виступило проти Творця. Чи з дивним Давидом, на якого повстав син його Авессалом? Але то мала кара Божа за великий гріх Давидів, а тут Праведник, Праведник, найбільший Праведник зазнає найбільших, найбільших мук!

Милосердний Самарянин, що рятував людство від ран, нанесених розбійниками, Сам попався розбійникам. Сім видів розбійників оточили Його. Першого розбійника представляє сатана, другого – старійшини і вожді народу іудейського, третього – Іуда, четвертого – Пилат, п’ятого – Варава, шостого – нерозкаяний злочинець на хресті і сьомого – розкаяний злочинець на хресті. Зупинімося на мить і роздивимось цю розбійницьку шайку, серед якої висить розіп’ятий Син Божий, в крові і ранах. 

02.05.2024Read more

Єпископ Микола Сербський (Велімірович) – Євангеліє про поділ стада в присутності Пастиря (Шоста неділя Великого посту. Вербна).

Хто приносить в дім радість? Добрий гість. Хто приносить в дім ще більшу радість?

Друг дому.

Хто приносить в дім найбільшу радість? Господар дому, що повернувся після довгої відсутності. 

Блаженні руки, що простяглися до Христа і прийняли Його як доброго гостя!

Блаженні вуста, що вітали Його як друга!

Блаженні душі, що вклонилися Йому з піснею хваління як владиці дому!

Однак деякі не впізнали Його і не прийняли ні як гостя, ні як друга, ні як владику дому, але своїми руками підняли камінь на Нього і своїми смертними душами підготували смерть тілу Його.

Така Божественна властивість Господа Ісуса Христа: де б Він, Бог в людському тілі, не з’являвся, люди розділялися, встаючи справа від Нього і зліва, як розділяться вони і при Його явленні в останній день земної історії. І донині, коли у світському товаристві заходить мова про Господа, люди розходяться направо і наліво. Яким же різким повинен був бути цей поділ у дні Його тілесного життя на землі!

Сьогоднішнє євангельське читання описує два випадки такого різкого поділу людей на підставі їх ставлення до Господа нашого. В першому випадку, на вечері в селі Віфанії, присутні розділились так: з одного боку були апостоли, воскреслий Лазар і його сестри, Марфа і Марія, що гостинно прийняли Господа; а з другого – Іуда-зрадник, який обурювався тим, що Марія виливала пахуче миро на голову Господа. В другому випадку з одного боку був народ, який урочисто зустрічав Господа при вході Його в Єрусалим; а з другого – фарисеї, книжники і первосвященники, які радилися про те, щоб убити не тільки Христа, але і Його друга Лазаря. 

28.04.2024Read more