Святитель Амфілохій Іконійський – Слово на Стрітення Господнє.

Багато хто з великих мужів дивується дівоцтву, і воно справді варте здивування, адже воно споріднене з ангелами, розмовляє з гірськими силами і властиве істотам безтілесним. Воно – світильник Святої Церкви. Воно перемогло світ, зневажило пристрасті, приборкало бажання і не долучилося до Єви. Воно віддалилося від скорбот, досягло чистоти і звільнилося від страждань, тому що на дівоцтво не простягається вирок, який свідчить: “Множачись, множитиму скорботу твою, коли вагітна твоя, а коли хворий, то народжуватимеш дітей, а потяг до твого чоловіка твій, і він пануватиме над тобою” (Бут. 3:16). Отже, дівоцтво справді гідне здивування як не поневолюване стяжання, як оселя свободи, як аскетична прикраса, як вища людська істота, як звільнене від необхідних страждань, як таке, що ввійшло разом із Христом-Нареченим у чертог Царства Небесного. Ось які і подібні до них прославлення дівоцтва. Але і чесний шлюб перевершує всякий земний дар, оскільки він – багатоплідне древо, вишуканий цвіт і корінь дівоцтва. Він – насадитель розумних і одухотворених гілок. Він – благословення на множення світу, утішитель роду, творець людської істоти і живописець Божественного образу. Він отримав благословення Господа і утримує собою весь світ. Він – супровідник Того, Кого він переконав олюднитися, бо може з відвагою сказати: Ось, я і діти, яких дав мені Бог. Зруйнуй чесний шлюб і не знайдеш цвіт дівоцтва, бо саме від шлюбу, а не від чогось іншого, ти збереш цвіт дівоцтва. Говорячи це, ми не вносимо ворожнечу між дівоцтвом і шлюбом, але висловлюємо здивування перед тим і іншим, як необхідними одне для одного. Оскільки Господь є Промислитель кожного з них, Він не протиставляє одне з них іншому, тому що і дівоцтво, і шлюб однаковою мірою причетні страху Божому. Адже без благочестивого страху Божого і дівоцтво нецеломудрене, і шлюб нечесний.

Це сказано було мною з того, що написано в законі і затверджено в благодаті, що зібрано всюди і не знайдено ніде, і виконано в одному Господі, – я маю на увазі первоявлений плід шлюбу. Який саме? Ти щойно чув, що сказав євангеліст: “Коли минуло вісім днів, коли належало обрізати Дитятко, дали Йому ім’я Іісус, яке дав Ангел, перш ніж Він був зачатий… Коли ж виповнилися дні очищення їхніх днів, принесли Його до храму, і представили Його перед Господом, як приписано в Господньому законі: …кожне немовля чоловічої статі, що розвертає ложесна, буде назване святим Господу” (Лк. 2:21-23). Бачиш, як благословення шлюбу і сказане в протиріччя із загальним відкрилося на одному Господі? Тільки на Господі, а не на комусь іншому, виповнюється те, що всяке немовля чоловічої статі, що розверзає ложа, буде названо святим Господу, хоча й сказано стосовно всіх. Тому що всяке єство діви від плотської близькості з чоловіком спочатку розверзається, а потім вже утроба народжує. Але не так було при народженні Спасителя нашого, але Він, Сам розверзаючи утробу у Діви, яка не знала подібної близькості, народився незбагненним чином. Тому пророцтво про те, що всяке немовля чоловічої статі, що розверзає ложа, буде названо святим Господу, стосується тільки Господа. Невже святий Каїн, який закінчив життя в пороці, оскільки він перш за всіх першим народився від материнської утроби? Невже святий Ісав, спадкоємець війни і кровопролиття, оскільки і він першим вийшов з утроби матері? Невже святий Рувим, який осквернив батьківське ложе і збудив вислів прокляття, оскільки і він теж першим народився від плідної утроби Лії? Ніхто з них не святий, всі вони підлягають покаранню. З цього стає очевидним, що до Господа відноситься пророцтво: “усяке немовля чоловічої статі, що розвертає ложіння, буде названо святим Господу”, згідно зі сказаним Гавриїлом Діві: “Дух Святий знайде на Тебе, і сила Вишнього осінить Тебе, тому й народжене Святе наречеться Сином Божим” (Лк. 1:35).

Але все-таки хтось із тих, хто заперечує, може сказати, що, якщо до Господа відноситься пророцтво: “Будь-яке немовля чоловічої статі, що розверзає ложа, буде названо святим Господу”, то Діва не могла залишитися дівою. Неминуче дівоча утроба виявиться розгорнутою, якщо до Господа відноситься це пророцтво, оскільки писання проголосило: “Усяке немовля чоловічої статі, що розверзає ложесна”. Слухай уважно: щодо дівочого єства, то дівоча брама взагалі не була розгорнута з волі Того, Кого Вона щойно носила, згідно зі сказаним про Нього: Це Господня брама, і Він увійде, і вийде, і буде брама зачинена. Тому, що стосується дівочого єства, то брама дівоцтва взагалі не була розгорнута, а що стосується могутності Народженого Владики, то ніщо не зачинено для Господа, але все відкрито. Немає перепони, немає перешкоди, все відкрито для Господа. Тому верхні сили, наказуючи дольним, вигукнули: “Візьміть браму, князі ваші, і … ввійде Цар слави” (Пс. 23:7). Отже, прекрасне дівоцтво – істинне дівоцтво, тому що є відмінність і в дівоцтві: одні діви задрімали і заснули, а інші не спали (Мф. 25:1-13). Прекрасний і шлюб – істинний і чесний шлюб, тому що багато хто зберігає його, але багато хто порушує. Прекрасне також і вдівство, оскільки справедливо згадати про три чини.

І, як я щойно сказав, вдівство також прекрасне – вдівство істинне, яке отримало чисті вінці за подвиг цнотливості. Такою є згадана нами зараз Анна пророчиця, яка досягла глибокої старості й оновилася юністю, як орлиця. Щойно ти чув, що сказав євангеліст Лука: “Тут була й Анна пророчиця, дочка Фануїлова, з коліна Асірова, що досягла глибокої старості, проживши з чоловіком від цнотливого життя свого сім літ, вдова років вісімдесяти чотирьох, що не відходила від храму, постами та молитвами служачи Богові вдень і вночі” (Лк. 2:36-37). Бачиш, як звеличена вдовиця Анна в Божественному Євангелії. Воістину Анна є Анна. Значення імені відповідає славі її вдач. Нехай почують дружини і наслідують славну Анну, нехай спрямуються тим самим шляхом, щоб досягти рівних вінців. Нехай ніхто не виправдовує себе беззахисністю вдівства, щоб не відкинути від себе святість одношлюбності.

Анна – вінець вдів: виглядом дружина, чином пророчиця; у вдівстві перебуває, у Царстві Небесному перебуває; тілом виснажена, душею бадьора; обличчя в зморшках, розум розправлений; зігнута від старості, пряма думкою; роками зів’яла, богопізнанням квітуча; постить і не обжерлива; молиться і не розсіюється; постійно перебуває в храмі, а не поневіряється чужими домівками; оспівує псалми, а не базікає; пророкує, а не байкарюкає; присвячує себе божественному, непристойному не віддається. Анна перевершила вдову, яку вихваляв апостол Павло. Яку вдовицю? Слухай, що Павло каже: “Вдовицю треба обирати не менше шістдесяти років,… якщо… виховала дітей, якщо вмила ноги святим, якщо допомагала нужденним, якщо була ревна у всякій добрій справі” (1Тим. 5:9). Вона перевершила ту, яка вихвалена апостолом, і роками, і способом життя. Хіба не перевершила всіх вдовиць та, яка удостоїлася дару пророцтва, і перебуває вмістилищем Святого Духа, і всім, хто очікує пришестя Господнє у плоті, вказала на ознаки цього пришестя, якщо євангеліст сказав про неї, як ти тільки-но почув: І сама Анна, підійшовши, славила Господа, і говорила про Нього всім, хто чекав на визволення в Єрусалимі. Бачиш велич Анни? Вона стала захисницею Господа і сповіщала про Нього перед лицем Його Самого. О, диво!  Вдова, але викривала архієреїв і книжників і, викриваючи їх, надихала весь народ. Вона спостерігала за Господом і вказувала на прийдешнє визволення в Єрусалимі, звертаючись до всіх присутніх і оголошуючи їм ознаки Господа. Анна в новонародженій дитині побачила Господа, вона побачила дари й очисні жертви, принесені за Нього і разом із Ним, але не збентежилася тим, що Він малий віком. Анна сповідувала немовля Богом, Лікарем, Всесильним Спокутувачем, Нищівником гріхів.

Не залиш без уваги сказаного Анною. Вона зверталася до присутніх, вказуючи всім присутнім на діяння Господа: “Хіба ви не бачите Немовляти, як Він тягнеться до соска Матері, а потім ллнеться до іншого, припадає до материнських грудей, яке ще й досі не ступало ногою по землі, яке приймає обрізання у восьмий день? Хіба ви не бачите Цього Немовляти? Це Він створив віки, Він затвердив небеса, Він розпростер землю, Він огородив море берегами. Це Немовля виводить вітри зі скарбів своїх, Це Немовля за Ноя відчинило затвори потопу, Це Немовля створило дощові струмені, Це Немовля віє снігами, як білотканим полотном. Це Немовля за допомогою жезла Мойсея визволило праотців наших із землі Єгипетської, розсікло Чорне море і провело їх ніби зеленою рівниною, і, виливаючи їм у пустелі манну, дало їм наділило землею, що витікає молоком і медом. Це Немовля визначило, щоб цей храм працями батьків піднісся у висоту. Це Немовля, даючи клятву Аврааму, говорило: “Примножуючи, примножу сім’я твоє, як зорі небесні, і як пісок на березі моря” (Бут. 22:17). Про Це Немовля пророчий сонм, підносячи молитви, говорив: “Здвигни силу Твою, і прийди, щоб спасти нас” (Пс. 79:3). Нехай не збентежить вас Немовля дитинством Своїм. Один і Той самий – і Немовля, і Співначальний Отцю, Один і Той самий і роками обчислюється, і рід Його ніхто не може сповідувати, Один і Той самий і белькоче як немовля, і дає устам премудрість. Одне – через народження від Діви, інше – через незбагненність Свого буття. І про це також дав зрозуміти Ісая, який каже: “Немовля народилося нам – Син даний нам” (Іс. 9:6). Як немовля Він народжений, як Син – даний. Такий Він у видимому й Інший в умоосяжному”.

Ось пророцтво Анни, ось гідні жінки промови, ось щастя вдовиці – справжньої вдовиці, яка здійснила чудову зміну у своєму житті: вона попрощалася з чоловіком і прийняла Господа. Вона сім років від дівоцтва прожила з чоловіком, сповнивши седмицю років, і після цього на сьомому році припинила спілкування з чоловіком. Гідним чином суботствувала, гідним чином знайшла благодать недільного дня. Анна уподібнилася голубиці. Вона не забула чоловіка, не зрадила першій вірності, не опоганила ложа, не віддала іншому древо одношлюбності. На ложі завжди пам’ятала про померлого, як про живого, і не осквернила шлюбного одягу. До неї не відноситься докір апостола Павла, який говорить: “Вони (молоді вдовиці – Пер.), впадаючи в розкіш на шкоду Христу, бажають одружуватися. Вони підлягають осуду; бо відкинули першу віру” (1Тим. 5:11-12). По праву гідна осуду та, яка разом із богоданним чоловіком поховала і пам’ять про нього, тим більше, якщо в неї дитина або кілька дітей, для чого й насаджено закон шлюбу. Але якщо у молодої вдовиці немає дитини, то справедливо, що вона, спонукувана любов’ю до чадородия, прагне до другого шлюбу. Тому що і блаженний Павло, закликаючи до цього, вигукує: “Бажаю, щоб молоді вдови вступали в шлюб”, а потім, показуючи, в чому користь другого шлюбу, додає, кажучи: “Бажаю, щоб молоді вдови вступали в шлюб, народжували дітей, керували домом” (1Тим. 5:14). Тож другий шлюб можна укладати заради дітонародження. Але коли у вдовиці, яка прагне шлюбу, є діти, то надалі таке народження дітей буде зайвим, оскільки розумні колосся сперечатимуться між собою.

Отже, повернімося знову до євангельської розповіді. Що оповідає нам євангеліст? Адже корисно торкнутися всієї розповіді в цілому. Щойно ти чув, як євангеліст Лука говорить про те, що сказав Симеон Діві: “Оце лежить Сей на падіння і на повстання багатьох в Ізраїлі, і на предмет сперечань, – і Тобі Самій пройде зброя душу”. Що значить “і Тобі Самій пройде зброя душу”? Слухай уважно. Коли Симеон сказав Діві привселюдно про Господа, що “Ось, лежить Він на падіння і на повстання багатьох в Ізраїлі і на предмет сперечань”, то, звісно, Мати Господа зніяковіла від сказаного Симеоном і сказала йому: “О, чоловіче, ти не розумієш, що говориш. Чому ти так сумно сповіщаєш про Христа? Тобі невідомо зачаття Немовляти, і ти сповіщаєш про Нього якесь сперечання, як про звичайну дитину. У Ньому немає ніякого падіння, але велика висота і поблажливість до тих, кому Він доброчинний. Чому ж ти не благословляєш Його, кажучи: “Се, лежить Сей не на падіння, а на повстання багатьох в Ізраїлі”, і що значить в предмет сперечань?” Але Симеон відповів Діві: “Досить Тобі, о Діво, що Ти називаєшся Матір’ю. Досить для Тебе, що Ти живиш Того, Хто живить світ. Велич для Тебе те, що Ти в утробі носила Того, Хто носить усе. Христос, що мешкав у Тобі нині, і тепер у мені, Сам велить вимовити про Нього те, що Він лежить на падіння і на повстання багатьох в Ізраїлі: на падіння невіруючих іудеїв і на повстання віруючих народів”. “Ось, лежить Сей на падіння і на повстання багатьох в Ізраїлі і на предмет суперечок”, назвавши предметом суперечки хрест. Тому що в самому хресті багато хто з невіруючих перекословив Господу, висміюючи Його на ділах і на словах, б’ючи тростиною, даючи випити оцет, підносячи до вуст жовч, кладучи терновий вінець, пронизуючи списом ребра, б’ючи руками по щоках, викрикуючи ганебні слова: “Других спасав, а Себе Самого не може врятувати” (Мф. 27:42). Тому, роз’яснюючи це, він сказав: “І в предмет сперечань”. Багато хто переколов Йому, коли Петро зрікся і всі апостоли, як вівці, що не мають пастиря, розсіялися. Через хрест навіть серце Самої Діви сповнилося сумом, тому й говорила вона: “Чому Я раніше не померла? Чому Я застала цей день? Перебуваю Дівою, а більше ніж у матерів терзається утроба моя”. Ці незліченні помисли Діви Симеон назвав зброєю, тому що вони пронизали Її до глибини, тому що вносять спокуси, як Господь сказав: “Усі ви спокуситеся про Мене цієї ночі” (Мф. 26:31). Тому Симеон і додає, кажучи: “і Тобі Самій пройде зброя душу, нехай відкриються думки багатьох сердець”. Бачиш, як незліченні помисли названі зброєю, тому що вони пронизують до глибини, тому що вони доходять до серця і вражають до мозку кісток? Ось якими помислами була охоплена Діва, бо не знала ще про те, що Воскресіння близько. Тому після Воскресіння немає вже двосічного меча, але радість і веселощі. Отже, предметом прекослів’я Симеон називає хресні страждання, під час яких зброя помислів пройшла в душу Діви. Але все-таки можливо, що хто-небудь скаже: “Звідки в нас доказ?” Із самих повчань Господа. Слухай, що Він каже: “Рід цей лукавий, він шукає знамення, і знамення не дасться йому, окрім знамення Йони пророка. Бо як Іона був у череві кита три дні й три ночі, так і Син Людський буде в серці землі три дні й три ночі” (Лк. 11:29-30). Бачиш, що хресні страждання називаються знаменням, і не тільки в Новому Завіті, а й Старому? Тому, що Старий Завіт абсолютно згоден із Новим. Оскільки Один і Той самий Бог є Законодавцем того і Винуватцем цього. І хто свідок цього? Сам Господь. Слухай, що Він каже через пророка Єзекіїля ангелам-посіпакам, коли вказував на загальний кінець: “Нехай не жаліє око ваше, і не жалійте, і не жалійте, і старого, і юнака, і дівчину, і дитину, і дружин б’ють до смерті, але не зачепите нікого з людей, на яких є знак” (Єз. 9:5-6). Ось воно, знамення Старого і Нового Завітів: це – хрест, що спасає світ, за допомогою Ісуса Христа Господа нашого, Йому слава і сила на віки віків. Амінь.

15.02.2024