Синаксар в Неділю про Митаря і Фарисея.

Стихи на трипіснці:
Творче неба і землі!
Як Трисвяту пісню від Ангелів,
Трипіснець від людей прийми.

На митаря і фарисея:
По-фарисейськи хто живе, той віддаляється від Церкви;
А ви, смиренні, Христа віднаходите в нутрі своєму.
 

У цей день з Богом розпочинаємо Тріодь, яку багато з наших святих і богоносних отців-поетів, ведених Святим Духом, прекрасно і належним чином склали, наповнивши піснями. Першим придумав трипіснець – вважаю, що на образ Святої і Живоначальної Тройці – великий поет Косьма для Великої седмиці святих Страстей Господа і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа, придумавши пісні з короткою назвою кожного дня в акростиху.

Після нього й інші отці, особливо Теодор і Йосиф Студити, наслідуючи його приклад, склали богослужбові чинопослідування для інших тижнів Великого посту – спочатку для своєї Студійської обителі; перш за все вони написали трипіснці, а потім, керуючись вказівками отців, склали і упорядкували й інші богослужбові книги.

Оскільки тиждень завершується головним із днів, неділею, яка є і першим, і восьмим, останнім, днем, то першу пісню вони присвятили другому дневі, тобто понеділкові. Відповідно до третього дня, тобто вівторка, – другу пісню; до четвертого, середи, – третю; до п’ятого, четверга, – четверту; до шостого, п’ятниці, – п’яту; до суботи ж – шосту і сьому; восьма ж і дев’ята пісня співаються кожен день. Бо таким чином влаштував божественний Косьма, написавши для Великої Суботи чотирипіснець, хоча згодом, за наказом царя Льва Мудрого, він був розширений до повного канону ченцем Марком, єпископом Отрантським.

Книга ця справедливо іменується Тріоддю (грец. Трипіснець), хоча і не завжди містить трипіснці, – адже вона містить також повні канони, – але, думаю, вона отримала свою назву від того, що трипіснці переважають у ній, або від трипіснців Великої седмиці, які, як написано вище, з’явилися першими. Ідея наших святих отців полягає в тому, щоб цілою книгою Тріоді коротко нагадати всі благодіяння Божі до нас від створення світу здійснені: як ми були Ним створені; як були вигнані з раю радості, відкинувши заповідь, дану нам для вдосконалення; як були відкинуті через заздрість першого в злобі змія і ворога, скинутого за гордість; як перебували відлученими від благодаті і були ведені дияволом; як Син і Слово Боже з милосердя Свого прийняв страждання, прихиливши небеса, зійшовши і оселившись в утробу Діви, ставши заради нас людиною і показавши Своїм життям шлях на Небеса – в першу чергу, смиренням, постом, відкиданням зла та іншими ділами; як Він прийняв страждання і воскрес, і знову зійшов на Небеса, і послав Духа Святого Своїм учням і апостолам; і як вони почали проповідувати Сина Божого, Бога досконалого; і як божественні апостоли, співдіянням благодаті Пресвятого Духа, своєю проповіддю, зібравши всіх святих від землі, знову наповнили вишній світ – відповідно до початкового задуму Творця.

Думка Тріоді і в тому, що перші три тижні: Митаря і Фарисея, Блудного Сина і про Страшний суд (друге пришестя Господнє) – задумані святими отцями як своєрідне повчання, щоб нам налаштуватися і приготуватися до духовних подвигів святого посту, залишивши скверні гріховні навички.

Перш за все, в першу підготовчу седмицю отці пропонують нам притчу про митаря і фарисея. Подібно (це) до того, як ті, що йдуть на війну, спочатку проходять навчання під керівництвом воєначальників, щоб очистивши і відточивши зброю, і все інше гарненько підготувавши, усунувши всі перешкоди, ретельно озброїтися для бою і подбати про все необхідне. Ще перед битвою воєводи багаторазово повторюють їм бойові гасла, притчі, розповіді, розпалюють в них бойовий дух, а всякі лінощі, острах, зневіру та інше зло відганяють. Так і божественні отці сповіщають прийдешню в пості битву з демонами, щоб нам звільнитися від прийнятих в нашу душу пристрастей та отрути, що за довгий час там нагромадилася, а потім постаратися придбати ті з чеснот, яких не маємо, і таким чином, будучи готовими, у всеозброєнні, приступити до посних подвигів.

Оскільки головна зброя для завоювання чесноти – це покаяння і смирення, а перешкода славному смиренню – гордість і звеличування, то отці насамперед пропонують нам для роздумів нинішню притчу з Божественного Євангелія. Приклад фарисея закликає позбутися пристрасті гордості і зарозумілості, приклад митаря – придбати протилежні цій пристрасті – покаяння і смирення. Гординя, гордовитість – головна і найгірша пристрасть, бо саме через неї впав з неба диявол, що був колись світлою зорею, а став мрячною темрявою. Через цю ж пристрасть наш родоначальник Адам був вигнаний з райського саду. Таким чином, цими прикладами святі вчать не величатися своїми чеснотами, не ворогувати з ближнім, але завжди зберігати смиренність: бо Господь гордим противиться, а смиренним дає благодать. Краще бути грішником і каятися, ніж бути праведником і звеличуватися. «Кажу вам, – сказав Господь, – що митар повернувся до дому свого більш виправданий, аніж фарисей». Ця притча закликає не величатися нікому, хоча б і був доброчесним, але завжди упокорятися і всією душею молитися Богу, хоча б і впав в глибину бід, – бо спасення недалеко. Адже митар – це збирач податків, який вельми неправедним чином наживав собі багатство. «Фарисей» же означає такий собі «відокремлений або відлучений» і той, який перевершує інших знанням закону. «Саддукей» походить від слова «саддок», тобто «праведний», бо «седекія» означає «правда». У древніх євреїв було три релігійні течії: єссеї, фарисеї і саддукеї, які не вірять ані у воскресення, ані в Ангела, ані в Духа.

Молитвами всіх Твоїх святих піснетворців,

Христе Боже наш, помилуй нас.

Амінь.

20.02.2021