Синаксар в Неділю М’ясопусну, про Страшний суд.

Стихи:
Коли Ти сядеш, Судде, весь світ судити,
То удостой мене почути глас Твій: Прийдіть ... [1].

У цей день звершуємо пам’ять Другого і Страшного Пришестя Христового, яке святі отці помістили після двох притч, щоб хто-небудь, дізнавшись з них про Боже чоловіколюбство, не жив в лінощах, розмірковуючи так: Бог є чоловіколюбний, і коли я залишу гріх, то мені буде легко все виправити.

Визначили ж тут (згадувати) цей Страшний день, щоб піднести до чесноти тих, що живуть в лінощах, настрашивши смертю і очікуванням майбутніх мук, (навчаючи) не тільки надіятися на чоловіколюбство Боже, а й мати на увазі, що Він – Праведний Суддя і подасть кожному за ділами його. Крім того, після відходу душ [2] належить прийти і Судді, – деяким чином для цього служить і нинішнє свято.

Оскільки ж тепер воістину покладається кінець всіх святам, так як день той стане останнім з усіх, – то зауваж, що наступній неділі буде приурочено початок світу і Адамове вигнання з раю, а нинішній – кінець усіх днів і самого світу.

Піст на м’ясо встановили в цей тиждень, думаю, обмежуючи споживання їжі і (виключаючи) об’їдання заради страху судного дня, а також спонукаючи нас подавати милостиню ближнім. З іншого боку, встановили тут такий піст тому, що за нестриманість люди були вигнані з Едему і піддалися засудженню і прокляттю, і ще тому, що в наступному тижні і ми в Адамі, едемським чином, будемо вигнані, поки Христос, прийшовши, не введе нас знову в рай.

Другим же (Христове) Пришестя названо, бо й раніше Він приходив до нас у плоті, – але смиренно і без слави; тепер же прийде тілесно з надприродними знаменнями і у видимому сяйві з неба, щоб всі пізнали в Ньому Того, Який приходив  перше і Який спас рід людський, і знову прийде судити, чи вірно зберіг цей рід те, що дано йому.

Коли ж буде це Пришестя – ніхто не знає, адже навіть від апостолів Господь це приховав, відкривши тоді лише деякі знамення, за якими можна його передбачити, докладніше витлумачені деякими з святих. Так, говориться, що Пришестя Його буде після семи тисяч років (від створення світу). Але перше прийде антихрист, народившись, як пише св. Іполит Римський, від блудниці – уявної діви, що походить від євреїв, з коліна Дана, сина Якова. Антихрист буде проходити життєвий шлях, немовби слідуючи по стопах Христа, звершить чуда, які й Христос творив, і навіть мертвих воскресить. Однак все це він повторить не правдиво, тільки з вигляду, – і різдво, і воплочення, і все інше. Апостол говорить про нього: І тоді й з’явиться беззаконний, поява якого буде під діянням сатани з усякого роду силою, із знаками і з неправдивими чудами (2 Сл 2, 8.9). Однак, за словами Йоана Дамаскина, не сам диявол у нього втілиться, але людина, народившись від блуду, прийме всю сатанинську силу і раптово з’явиться, показуючись усім благим і лагідним. На землі тоді буде великий голод і антихрист догодить людям, вивчить Божественні Писання, стане постити, і ведений народом, буде проголошений царем, полюбить найбільше юдеїв, прибуде в Єрусалим і відновить їхній храм. Не мине й семи років, каже пророк Даниїл, як прийдуть Енох та Ілля, закликаючи людей не приймати його. Той, схопивши їх, замучить і відсіче їм голови. Ті, які обрали правдиву віру, втікатимуть далеко; але він, знайшовши їх в горах, буде спокушати за допомогою бісів. Заради вибраних скоротяться ці сім років; буде сильний голод і, оскільки самі стихії захитаються, то майже всіх винищать.

Після цього буде Пришестя Господнє, попереджене знаменням Чесного Хреста, – раптово, як блискавка з небес; і бурхлива вогненна ріка очистить всю землю від скверни. Негайно буде взятий антихрист зі служителями його і передані будуть вічному вогню. Коли засурмлять Ангели, то миттєво збереться від усіх кінців землі і від усіх стихій весь людський рід в Єрусалим, бо це – центр світу; там будуть поставлені престоли для Суду. (Люди ж) приймуть однаковий вигляд, (поставши) зі своїми душами і тілами, через стихії зміненими для безсмертя, бо стихії ці переміняться. І відділить Господь одним словом праведних від грішних, і підуть ті, що робили добро, на життя вічне, а грішні – на вічні муки, які ніколи не припиняться. Відомо, що тоді Христос не запитає нас ані про піст, ані про бідність, ані про чудотворіння, хоча і це благо; але запитає набагато краще від цього – про милостиню і співчуття. Він прорече праведникам і грішникам якихось шість заповідей: я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене, усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили (Мт 25, 35-36, 40). Заповіді ці кожен може виконати по своїй силі. Тоді (при Другому Пришесті) всі визнають, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця (Флп 2, 11).

Муки ж, про які повідає святе Євангеліє, такі: там буде плач і скрегіт зубів (Мт 25, 30); де черв’як їхній не вмирає й вогонь не вгасає (Мк 9, 44), і викиньте в темряву кромішню (Мт 25, 30).

Церква Божа, все це ясно визнаючи, вважає, що існує рай насолод і Царство Небесне, перебування святих з Богом, їхнє майбутнє вічне сяяння і вдосконалення; а також – муки і темрява, віддалення від Бога і терзання душ совістю за те, що через лінощі та тимчасові насолоди позбулися Божественного сяяння.

Христе Боже, по невимовному Твоєму чоловіколюб’ю сподоби нас почути бажаний Твій голос, причисли до тих, що стоять по Твоїй правиці [3] і помилуй нас. Амінь.

 

[1] Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу (Мт 25, 34).

[2] Згадуваних напередодні, в М’ясопусну суботу.

[3] Тобто до праведних.

19.02.2023