Синаксар на Вознесення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.

Стихи:
Сівши праворуч Отця, Превічне Слово,
Віру найміцнішу Ти учням, подав.

У цей день, четвер шостої седмиці після Пасхи, святкуємо Вознесення Господа, Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Оскільки Господь, перебуваючи перед своїми стражданнями з учнями, обіцяв їм пришестя Всесвятого Духа і казав: Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде (Йо 16,7), і ще: Тож коли зійде той, Дух істини, він і наведе вас на всю правду (Йо 16,13), то після востання з мертвих являвся їм сорок днів не постійно, але час від часу, розділяючи з ними їжу й пиття та представляючи воскресення найдостовірнішим ділом.

Нарешті, возвістивши про Царство Боже, повелів їм не відлучатися з Єрусалиму, але, перебуваючи там, очікувати пришестя Всесвятого Духа, щоб хреститися і від Нього, бо раніше вони були хрещені одною лише водою від Йоана Предтечі, хоча Епіфаній Кіпрський і розповідав згодом, що Йоан Богослов хрестив Богородицю, а Петро і той же Йоан – інших апостолів.

Залишатися ж в Єрусалимі повелів для того, щоб проповідь благовісті спершу утвердилась там, і апостоли, переходячи в інші міста, не були з легкістю оскаржені як брехуни, а ще тому що належало їм, немов би воїнам, запастися тут зброєю Духа і опісля вийти на битву з ворогами Христа. Але коли настав час Вознесення, Він виводить їх на Оливну гору (яка називається так тому, що там насаджено безліч оливкових дерев) і розмовляє з ними про сповіщення про Нього всім кінцям землі і про нескінченне Його Царство в майбутньому. А оскільки бачив, що і вони в присутності Пречистої Його Матері мають намір запитувати про те, що має бути, приставляє до них ангелів, які вияснять [прийдешнє Його] сходження на небо.

І ось на очах учнів узятий був від них, коли прийняла Його хмара, і так, в супроводі ангелів, що повелівали один одному підняти врата небесні (пор. Пс 23,7) та дивувалися багряності Його тіла з причини крові (пор. Іс 63,2), зійшов на небо, і сів праворуч Отця, обожившии і, насмілюся сказати, вчинивши богоподібною ту саму плоть, через яку ми після знищення давньої ворожнечі примирилися з Богом.

Ангели ж, наблизившись в людському виді до апостолів, говорили: «Мужі-галилейські! Чому стоїте, дивуючись і дивлячись на небо? Той, Кого ви бачите з плоттю, Бог Ісус, знову прийде так, тобто з плоттю ж, але не попереднім способом, в бідності і безмовності, а у великій славі і, супроводжуваний ангелами, як і нині» (пор. Ді 1,11). Тоді апостоли, переставши вдивлятися в небо, повернулися з Оливної гори, бо вона знаходиться дуже близько від Єрусалиму – у двох тисячах сорока кроках, а це суботній шлях (пор. Ді 1,12).

Так було узаконено Мойсеєм – на стільки кроків ходити в суботу, бо скинія завіту знаходилася від юдейського табору на стільки ж [кроків], а туди і в суботу дозволялося ходити для поклоніння, але не подовжувати перехід, тому і називається той шлях «суботній» (пор. ІН 3,4). Звідси деякі вважають, що і Христове Вознесення сталося в суботу, однак це помилково. Апостоли після повернення піднялися в горницю, де й перебували з жінками - мироносицями і Матір’ю Слова, присвячуючи весь час постові, молитві і молінням та очікуючи, згідно з обітницею, пришестя Святого Духа (див. Ді 1,14).

Ти, що вознісся у славі, Христе Боже наш, помилуй нас. Амінь.

25.06.2023